Здобувачі освіти зібрали фотографії своїх рідних: тих, хто воював, загинув, пережив окупацію, голод, втрати й страшні роки війни. У когось збереглися світлини, листи та спогади, а у когось – лише родинні історії, які передаються з покоління в покоління. Але кожна розповідь стала частиною нашої спільної пам’яті.

Ми згадували не лише героїв війни, а й звичайних людей, чиї долі назавжди змінила історія. І вкотре усвідомили: пам’ять потрібна не минулому – вона потрібна живим. Бо історія має здатність повторюватися, коли її уроки забувають.

Під час заходу було створено своєрідну Книгу пам’яті – живий літопис людських доль, болю, мужності й незламності. Особливо зворушливими стали листи у майбутнє, які написали студентки. У них роздуми про ціну миру, силу пам’яті, віра в перемогу та звернення до наступних поколінь із проханням берегти правду про минуле.

Створене відео стало символом вдячності, шани й незламного зв’язку поколінь. Пам’ятаємо тих, хто боровся тоді. Пам’ятаємо тих, хто бореться сьогодні. І віримо, що пам’ять робить нас сильнішими.

Кафедра спеціальної освіти