Зустріч пройшла у форматі живого діалогу, у якому учасники мали можливість поділитися історіями власних регіонів, розповісти про особливості місцевих орнаментів, кольорів і символів, що традиційно використовуються у вишивці. Особливу атмосферу створювали особисті спогади про родинні вишиванки, які передаються з покоління в покоління як символ пам’яті, любові та зв’язку з рідним домом.

Під час заходу вишиванка розглядалася не лише як елемент народного одягу, а як культурний код, у якому збережено історію, цінності та світогляд українського народу. Окрему увагу учасники приділили сучасному значенню вишиванки в умовах війни. У розмові звучали думки про неї як про символ внутрішньої стійкості, духовної підтримки та своєрідний оберіг для українських військових, які сьогодні боронять незалежність України.

У ході зустрічі поступово вимальовувалася багатогранна Україна — через голоси, спогади, орнаменти й людські історії. Для кожного учасника вишиванка відкривалася по-своєму: як пам’ять про дитинство, як родинна реліквія, як знак єдності поколінь або як внутрішній зв’язок із рідною землею. Саме такі щирі розмови допомагають глибше усвідомлювати цінність української культури та важливість її збереження в сучасних умовах.

За інформацією факультету педагогіки і психології