9 листопада 2026 року доктор філологічних наук, професор, професор кафедри літературознавства ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» Наталія Юган долучилася до роботи Кримського міжнародного форуму «Філологія та журналістика», організованого Таврійським національним університетом імені В. І. Вернадського.

У межах форуму відбулася панельна дискусія «Мови, літератури та антиколоніальний дискурс: освітньо-наукові й медійні стратегії реінтеграції Криму», яка об’єднала представників академічної спільноти для обговорення актуальних питань деколонізації гуманітарного простору, збереження історичної пам’яті, осмислення українсько-кримськотатарського культурного діалогу та ролі освіти й літератури в реінтеграції Криму.

Наталія Юган виступила з науковою доповіддю «Деколонізація кримського тексту: геопоетичні стратегії подолання імперських міфів в есеях збірки “Кримський інжир. Бизимкілєр” (2026)», у якій розглянула механізми формування та деконструкції імперських уявлень про Крим у сучасній українській есеїстиці.

У центрі дослідження – антологія «Кримський інжир. Бизимкілєр» (2026), п’ята книжка українсько-кримськотатарського літературного проєкту «Кримський інжир / Qırıminciri», упорядниками якої є Алім Алієв та Анастасія Левкова. Назва видання перекладається з кримськотатарської як «Наші» й символізує спільноту, об’єднану пам’яттю, мовою, історією, взаємною підтримкою та належністю до рідної землі.Особливу увагу у доповіді було приділено аналізу двох есеїв антології – «Естонська Кримка» Анастасії Бабаш та «Геопоетичнадеокупація Криму» Христини Семерин.

На матеріалі есею Анастасії Бабаш дослідниця розкрила механізми імперської культурної апропріації та привласнення історичної спадщини народів Криму. Зокрема, було проаналізовано історію естонського скульптора Амандуса Адамсона, автора пам’ятника Затопленим кораблям у Севастополі, чия національна ідентичність по-різному репрезентується в естонському та російському культурних дискурсах. Доповідь акцентувала увагу на парадоксі імперської колонізаційної політики: переселення естонців на кримські землі, що відбувалося після витіснення корінного кримськотатарського населення, та подальші спроби русифікації самих переселенців. Таким чином, есей повертає в історичну пам’ять Криму замовчувані сторінки естонської, української, кримськотатарської та інших національних культур.

Аналіз есею Христини Семерин дав змогу розглянути концепцію геопоетичноїдеокупації Криму. Було наголошено, що російська культурна експансія передувала військовій анексії півострова 2014 року: через літературні антології, фестивалі, карти, художні тексти та інші культурні практики формувався міф про Крим як невіддільну частину російського культурного простору. На противагу цьому імперському маркуванню авторка пропонує повернення Криму в український культурний контекст, відновлення українських і кримськотатарських літературних голосів та переосмислення історії півострова крізь призму його багатонаціональної спадщини.

У доповіді також було окреслено значення літературного проєкту «Кримський інжир» як постійного майданчика українсько-кримськотатарського культурного діалогу. Поєднуючи літературний конкурс, фестиваль та видання антологій, проєкт сприяє популяризації кримськотатарської мови й літератури, розвитку взаємного перекладу, поверненню Криму в сучасний український літературний простір. Особливе значення має поява в п’ятій антології окремої номінації есеїстики, адже саме цей жанр дає змогу поєднати особисту пам’ять, родинну історію та індивідуальний досвід із ширшими історичними й суспільними процесами.

Підсумовуючи дослідження, Наталія Юган наголосила на концептуальній спорідненості проаналізованих есеїв: попри відмінність авторських підходів – від мікроісторії естонської громади Севастополя до літературознавчого осмислення імперської геопоетики – обидва тексти утверджують необхідність деколонізації кримського дискурсу. Відновлення історичної пам’яті, деконструкція імперських стереотипів, повернення витіснених культурних голосів і визнання суб’єктності всіх народів Криму є важливими передумовами культурної та ментальної реінтеграції півострова.

Участь професорки ЛНУ імені Тараса Шевченка в міжнародному науковому форумі засвідчила актуальність літературознавчих досліджень університету в контексті сучасних деколонізаційних студій. Порушена проблематика має не лише академічне, а й суспільне значення, адже повернення Криму передбачає не тільки відновлення територіальної цілісності України, а й відновлення історичної справедливості, культурної пам’яті та спільного гуманітарного простору.

Кафедра літературознавства