Це непересічна подія для сучасної історичної науки, адже проєкт об’єднує понад сто дослідників і пропонує погляд на історію України як на важливу частину світової історії. У роботі проєкту беруть участь відомі українські та зарубіжні науковці, зокрема Олена Стяжкіна, Наталія Старченко, Ярослав Грицак, Хіроакі Куромія, Андреа Ґраціозі, Сергій Плохій, Йоханан Петровський-Штерн, ДанієльБовуа, Оксана Кісь та інші.

Учасники працюють не лише в межах традиційної національної історії, а досліджують ширші теми та зв’язки – від найдавніших часів до сучасності. До роботи залучені історики, археологи, представники природничих і гуманітарних наук, а також використовуються нові міждисциплінарні підходи й сучасні дослідницькі методи.Одна з головних ідей проєкту полягає в тому, що історія України не є периферійною. Навпаки, вона тісно пов’язана з ключовими процесами європейської та світової історії – від давніх міграцій і формування середньовічних держав до імперій, воєн, модерних націй і глобальних політичних трансформацій.

У межах проєкту Нані Гогохія працює над капсулою «Діти», присвяченою історії дитинства в радянській Україні.

Головним редактором і керівником проєкту є Тімоті Снайдер, професор Школи міжнародних відносин та публічної політики імені Манка Університету Торонто. А результатом «Української історії: Глобальної ініціативи» має стати сучасний, зрозумілий і доступний для широкої аудиторії виклад історії України, зокрема англійською мовою. Це особливо важливо сьогодні, коли за кордоном існує великий запит на цікаве, аргументоване й доступне пояснення української історії та її місця у світових процесах.

Для викладачів кафедри історії та археології участь у наукових, міжнародних і суспільних ініціативах давно стала академічною традицією та невід’ємною частиною професійної діяльності. Залишаючись активними дослідниками, викладачі кафедри не лише розвивають українську історичну науку, а й привносять результати цієї роботи в освітній процес: обговорюють із здобувачами нові дослідження, залучають їх до професійних дискусій, демонструють різні підходи до осмислення історичного минулого. Саме так формується культура навчання через дослідження – коли здобувач бачить викладача не як носія готового знання, а як учасника сучасного наукового процесу, до якого і сам має можливість долучатися. Така взаємодія формує дослідницьку культуру для здобувачів освітніх програм Середня освіта (Історія та громадянська освіта) та Історія та археологія, у якій навчання історії поєднується з умінням ставити запитання, критично працювати з джерелами, вести аргументовану дискусію та створювати власне історичне знання.Саме в такому поєднанні науки, освіти й суспільної активності кафедра бачить свою роль – не лише зберігати та передавати знання про минуле, а й бути частиною сучасного творення української історичної науки.

Кафедра історії та археології
за матеріалами доц. Н. Гогохії