Основою артпроєкту стало символічне поєднання двох контрастних матеріалів — тендітної, але стійкої кераміки та міцного, жорсткого металу. У цьому протиставленні авторка проводить паралель з українською незламністю: крихка людська душа здатна вистояти під тиском важких обставин і жорстокої реальності війни.

Загальна концепція виставки постає як своєрідна візуальна хроніка українського духу. Металеві конструкції уособлюють війну — її тиск, руйнування та обмеження, тоді як кераміка, що сама проходить випробування вогнем під час свого народження, символізує людські долі, надію та внутрішнє світло, яке неможливо знищити.

Експозиція артпроєкту побудована як послідовна історія та поділена на три змістові частини — «Воля», «Боротися» та «Життя». Кожна з них розкриває окремий етап внутрішньої та зовнішньої боротьби людини.

«Воля» — це початок спротиву, пробудження внутрішньої сили та прагнення до свободи. Її образ авторка передає через пташок, які звільняються з неволі. Зламані металеві каркаси кліток ще намагаються їх утримати, проте крила вже розправлені — процес визволення розпочався і став незворотним. Це символ того моменту, коли внутрішня свобода виявляється сильнішою за будь-які зовнішні обмеження.

«Боротися» — найбільш напружена частина мистецької розповіді. Тут матеріали несуть на собі сліди кіптяви та іржі, тріщини й деформації. Вони нагадують про надзусилля, біль, шрами війни та запеклий спротив. Колористика простору передає вогонь і темряву, через які необхідно пройти на шляху до перемоги.

Завершує цю символічну історію «Життя» — простір відродження, зцілення та перемоги світла над руйнацією. Метал тут уже перестає бути кліткою чи зброєю. Він стає опорою для нового життя, а з металевих конструкцій ніби проростають керамічні рослини. Форми стають теплішими та живішими, уособлюючи відродження культури й майбутнє, яке здатне прорости навіть крізь залізо війни.

Інна Гуржій — відома українська художниця-керамістка, заслужена діячка мистецтв України, членкиня Національної спілки художників України, завідувачка та доцентка кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва ЛНУ імені Тараса Шевченка. Вона є учасницею міжнародних і всеукраїнських художніх виставок, авторкою персональних мистецьких проєктів та лауреаткою Премії імені Миколи Ярошенка.

Твори мисткині зберігаються у Національному музеї-заповіднику українського гончарства, Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, Полтавському художньому музеї (Галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка, Кременчуцькій міській художній галереї, а також у приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Артпроєкт «Світло. Темрява. Життя» — це не лише виставка кераміки. Це мистецька розповідь про сучасну Україну: про свободу, за яку доводиться боротися, про випробування, що залишають шрами, але не здатні зламати, і про життя, яке неодмінно відроджується після темряви.

Кафедра образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва