Тема лекції – «Трансформація жіночої ідентичності в сучасній англомовній та українській прозі: хто визначає, ким ми є?» - стала основою для ґрунтовного літературознавчого та компаративного осмислення процесів формування й трансформації жіночої суб’єктності в сучасній прозі.

До лекції долучилися здобувачі вищої освіти першого (бакалаврського) рівня 2 – 4 курсів спеціальності «Англійська філологія», професорсько-викладацький склад кафедри слов’янської та романо-германської філології Таврійського університету імені В. І. Вернадського.

Активними учасниками заходу також стали здобувачі бакалаврського рівня Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: студенти 2-го курсу освітніх програм «СО Англійська мова і література», «СО Німецька мова і література», «Філологія. Японська мова і література», а також студенти 3-го курсу освітніх програм «СО Англійська мова і література», «Німецька та англійська мова і література», «Філологія. Японська мова і література» та «Філологія. Китайська мова і література».

У центрі лекції було питання про те, чи є жіноча ідентичність сталою категорією, чи вона формується і змінюється під впливом особистого досвіду, суспільства, травми, війни, пам’яті, простору та власного вибору.

Теоретичне підґрунтя розгляду становили, зокрема, концепції Сімони де Бовуар та Джудіт Батлер. Лекція продемонструвала, що сучасне розуміння жіночої ідентичності виходить за межі уявлення про неї як про сталу сукупність характеристик. Вона постає як динамічний, множинний, контекстуальний та історично змінний процес самовизначення.

Основним матеріалом для компаративного аналізу стали роман Ціці Данґарембґи «This Mournable Body» («Це тіло, гідне оплакування», 2018) та повість української письменниці й сценаристки Юлії Салімовської «Відпустка наосліп» (2025). Через образи головних героїнь – Тамбудзай та Анни – було простежено різні моделі становлення й трансформації жіночої суб’єктності.

Особливу увагу під час лекції було приділено взаємозв’язку травми, кар’єри, соціального визнання та самотворення. Для обох героїнь професійний успіх на певному етапі стає способом подолання пережитого приниження та доведення власної цінності. Водночас те, що спочатку мало стати шляхом до свободи, поступово призводить до відчуження від власного минулого, культури, простору та інших людей.

Важливою частиною лекції став аналіз феномену «чужої оптики» - ситуації, коли людина значною мірою визначає себе через те, як її бачать і оцінюють інші. Для Тамбудзай такою оптикою стає колоніальна та туристична система оцінювання, тоді як Анна спочатку сприймає світ крізь логіку соціального успіху, статусу, матеріальної спроможності та бізнесової ефективності.

Окремий змістовий акцент було зроблено на темі війни та історичної пам’яті. У романі Ціці Данґарембґи важливу роль відіграють досвід ветеранок визвольної війни Зімбабве, пам’ять про боротьбу за незалежність і нерозривний зв’язок людини із землею. В українському творі воєнний досвід представлений через образ військовослужбовця Назара, пам’ять про загиблих захисників та життя громади в умовах сучасної війни.

Порівняльний аналіз дозволив простежити, як війна змінює сприйняття простору, інших людей і самих критеріїв успіху: від грошей, статусу, визнання та контролю – до самореалізації, відповідальності, пам’яті, приналежності та людських взаємозв’язків.

Не менш важливим став розгляд простору як складової жіночої ідентичності. Рідна земля, материнський дім, дитячі спогади та пам’ять постають у творах не просто тлом подій, а важливими чинниками самовизначення героїнь. Втрата зв’язку із простором означає часткову втрату зв’язку із собою, тоді як повернення до нього може стати механізмом відновлення ідентичності.

Підсумовуючи лекцію, Наталія Леонідівна Юган наголосила, що трансформація жіночої ідентичності не є просто переходом від одного готового типу особистості до іншого. Це процес постійного переозначення, у якому змінюються ієрархія цінностей, джерела самовизначення та способи співвіднесення «я» з іншими людьми, простором, пам’яттю та історією.

Одним із ключових концептуальних висновків лекції стало розуміння сучасної жіночої суб’єктності не лише як автономії, а як «автономії + реляційності»: жінка має право самостійно визначати себе та власні цінності, водночас її самовизначення не існує поза досвідом інших людей, пам’яттю, простором та історією.

Фінальна теза лекції окреслила траєкторію трансформації від зовнішнього визнання – через самоствердження, кризу попереднього самовизначення, зустріч з іншим досвідом, пам’яттю, війною та простором – до власної оптики, самовизначення і відповідального співіснування з іншими.

Гостьова лекція стала важливою академічною подією, що сприяла розвитку літературознавчої компетентності здобувачів освіти, поглибленню навичок компаративного аналізу та осмисленню актуальних проблем сучасної англомовної й української літератури.

Щиро дякуємо колегам і здобувачам освіти Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського за запрошення, зацікавленість, активну участь та змістовний академічний діалог!