Гостьова лекція «Міжнародно-правовий режим окупації»

29.11.2024

Здобувачі кафедри політології і міжнародних відносин прослухали гостьову лекцію «Міжнародно-правовий режим окупації».

25 листопада для здобувачів спеціальностей «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії»; «Соціологія» та «Політологія» першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів освіти відбулася гостьова лекція «Міжнародно-правовий режим окупації» Айрапетова Мануела Анушавановича, адвоката, юриста-міжнародника, члена Української асоціації міжнародного права, Національної асоціації адвокатів України.

Міжнародно-правовий режим окупації – це особливий порядок правового управління, дій держави-окупанта та окупованої держави. Військова окупація має місце, коли одна держава вторгається в іншу і вводить військовий контроль над частиною її території чи над усією його територією. Згідно зі статтею 42 Гаазької конвенції територія визнається окупованою, якщо вона справді перебуває під владою ворожої армії. Окупація поширюється лише на ті області, де ця влада встановлена.

Лектор звернув увагу на відмінності між вторгненням та окупацією. Основними принципами, які визначають міжнародно-правовий режим військової окупації, вважають такі: 1) режим військової окупації є наслідком воєнних дій, що призводять до зайняття збройними силами однієї держави усієї чи частини території іншої держави; 2) військова окупація не є підставою для зміни державної території, включати до складу держави-окупанта окуповані території заборонено; 3) військова окупація може бути визнана такою лише за умови підтримання перебування на зайнятій території контингентів окупаційних військ; 4) військова окупація має тимчасовий характер; 5) на окупованій території повинні забезпечуватись основні права людини та громадянина, у тому числі, право на власність, приватні та особисті права; 6) за громадянами окупованої держави зберігається право на вірність своїй державі; 7) кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, якщо це законодавство загрожує безпеці держави-окупанта; 8) судові органи мають продовжувати виконувати функції, передбачені законодавством окупованої держави; 9) держава-окупант несе відповідальність за порушення норм, що регулюють режим окупації.

Мануел Анушаванович висвітлив питання міжнародно-правового режиму окупації та його міжнародно-правове регулювання.

Вагомого значення під час тимчасової окупації території є питання забезпечення та дотримання основоположних прав людини визначених Загальною декларацією прав людини прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Під час лекції детально розглянули такі невід’ємні права людини, як право на: життя, здоров’я, честь та гідність, свободу та особисту недоторканність; медичну допомогу; вільний розвиток особистості; працю та відпочинок; освіту; соціальний захист, що передбачені та забезпечуються Конституцією України.

Пояснив лектор і основні положення Женевської конвенції про поводження з військовополоненими (1949 р.), Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни (1949 р.), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), 4-ту Гаазьку конвенцію про закони і звичаї війни на суходолі (1907 р.), Гаазьку конвенцією про захист культурних цінностей на випадок збройного конфлікту (1954 р.), що становлять систему норм міжнародного права, які регулюють міждержавні відносини з приводу окупованих територій. Основними напрямами окресленої системи є: 1) мінімізація негуманних виявів військової окупації; 2) права та обов’язки уряду та військових адміністрацій держави-окупанта; 3) правове становище цивільного населення на окупованих територіях; 4) дія кримінально-правових норм на окупованих територіях; 5) право власності на окупованих територіях та ін.

Основна ідея права військової окупації полягає в тому, щоб на час збройного конфлікту зберегти на окупованих територіях status quo ante – раніше існуюче становище – для того, щоб забезпечити в майбутньому безболісне повернення таких територій відповідній держав.

Підсумовуючи, Мануел Анушаванович відмітив, що окупація окремих територій України є ще одним доказом низької ефективності існуючої у світі системи безпеки. Важливу роль у координації відносин, які випливають із військової окупації, відіграє міжнародне гуманітарне право як єдиний юридично правильний регулятор, який на сьогодні потребує перегляду і уточнення.

За інформацією кафедри політології і міжнародних відносин