Пам’яті Володимира Яворівського

15.11.2022

У НН ІПП для здобувачів освіти було проведено лекцію пам’яті Володимира Яворівського.

«Я ні від чого не відрікаюся,
навіть від тих помилок, які зробив»
Володимир Яворівський

У навчально-науковому інституті педагогіки і психології ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» для здобувачів освіти 1 курсу спеціальності «Дошкільна освіта» на платформі Google meet проведено лекцію на тему «Володимир  Яворівський – людина, борець, письменник». На  занятті викладач кафедри філологічних дисциплін ознайомила здобувачів з творчим доробком, суспільно-політичною діяльністю митця.

Народився Володимир Яворівський 11 жовтня 1942 р. в селі Теклівка Крижопільського району Вінницької області в сім’ї колгоспника. Закінчивши 1964 року філологічний факультет Одеського університету, працював у редакціях газет, на радіо, кіносценаристом, завідувачем відділу прози й заступником редактора журналу «Вітчизна. У 1989 році  пішов у політику та став депутатом Верховної Ради України.

У творчому доробку В. Яворівського повісті «Вічні Кортеліси» (1981), «З висоти вересня» (1984), «Перед тим, як жити» (2001); романи «Ланцюгова реакція» (1977), «Оглянься з осені» (1979), «Автопортрет з уяви» (1982) «Марія з полином у кінці століття» (1988), «Криза» (2000),  «Найдовша ніч Президента» (2011), «Лягти! Суд іде!» (2013), «У мене вечеряв Ісус. Княгиня Ольга – велика грішниця, яка стала святою» (2019), «Іван Окаянний: найстрашніші дні гетьмана Мазепи» (2020); збірки нарисів «Крила, вигострені небом» (1975), «Тут, на землі» (1976), «І в морі пам’яті джерело» (1980), «Право власного імені» (1985), «Вовча ферма» (2000), «Що ж ми за народ такий?..» (2001–2010).

Володимир Яворівський — людина надзвичайної енергії та працьовитості. У нього вистачало і сили, і волі, і наснаги не тільки писати чудові твори, а й перебувати в самісінькій гущі суспільно-політичних подій, вести авторську радіопередачу «Двадцять хвилин з Володимиром Яворівським», що виходила на Першому каналі Українського радіо. Входив до складу Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України.

Володимир Олександрович був нагороджений багатьма відзнаками   (лауреат Державної премії України імені Тараса Григоровича Шевченка (1984), літературної премії імені Дмитра Загула (2005), орденами «За заслуги» III ступеня та Христа Спасителя УПЦ КП, ювілейною медаллю «25 років Незалежності України»).

Пішов з життя борець за Незалежність України 16 квітня 2021року.

Володимир Яворівський не залишався осторонь подій і тенденцій, якими на той час жило українське суспільство.

За  інформацією навчально-наукового інституту педагогіки і психології