Дві безкінечності, або „Я вибрала долю собі сама…”

20.3.2018

19 березня виповнилося „дві безкінечності” (88 років) Ліні Василівні Костенко, геній якої залишиться неоціненним навіки в словах, піснях, думках, почуттях…

Улюблені поетичні рядки письменниці зібрали в затишній аудиторії в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка шанувальників її таланту, а метафоричні „крила” в кожного присутнього були свої:

У кого – з вірності у коханні.

У кого – з вічного поривання.

У кого – з щирості до роботи.

У кого – з щедрості на турботи.

У кого – з пісні, або з надії,

Або з поезії, або з мрії.

У кожного своя Ліна Костенко, і будь-яка „шухлядка” сучасності для неї мізерна: шістдесятниці, правозахисниці, поетеси, прозаїка, публіциста, дружини, матері, бабусі, подруги… Ця людина – всесвіт фарб, переживань, прагнень. Щирі, легкі емоції переповнювали присутніх. Пролунали поезії у виконанні студентів і викладачів факультету української філології та соціальних комунікацій і факультету природничих наук, коледжу ЛНУ імені Тараса Шевченка та Старобільського гуманітарно-педагогічного коледжу; романси та пісні на слова Л. Костенко у виконанні Ольги Богомолець, Джамали, Віталія Козловського, білоруського панк-рок-гурту „BRUTTO”. Її творчість надихатиме багатьох до окрилених злетів.

Зустріч торкнулася душі кожного, а студентське „Коли ми ще зберемося?” засвідчило про вічність Ліниного: „Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені”.

За інформацією факультету

української філології та соціальних комунікацій