Світла пам’ять

30.9.2024

Науково-педагогічна спільнота ЛНУ імені Тараса Шевченка глибоко сумує з приводу відходу з життя доцента кафедри історії України, заслуженого працівника освіти України, лауреата премії імені Івана Огієнка Володимира Федоровича Семистяги.

Володимир Федорович Семистяга народився 15 листопада 1949 року на Сватівщині Луганської області. Закінчив історичний факультет Луганського педагогічного інституту. Розпочав трудову діяльність в інституті у 1973 р., пройшовши шлях від лаборанта кафедри до доцента кафедри історії України. У 1986 році брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АС.

Його наукові інтереси полягали в царині досліджень історії рідної Луганщини, досліджував спірні та мало відомі сторінки молодіжного підпілля Луганщини, соціально-політична історія ХХ ст. (німецько-нацистський окупаційний режим та його особливості в Україні, історія підпілля „Молода Гвардія”: міфи та реальність, український національно-визвольний рух в Україні: кінець ХІХ – кінець ХХ ст.).

З 1999 року очолював літературний та історико-філологічний журнал письменників Луганщини «Бахмутський шлях», який висвітлював проблеми державотворення, національного і духовного відродження, регіональні питання у всеукраїнському контексті. Його внесок у розвиток історичної науки та культурної просвіти на Луганщині неможливо переоцінити. Важко знайти людину, яка б настільки віддано служила науці й національним ідеям, незважаючи на складні обставини та життєві виклики.

 Він був членом правління Луганської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, головою Луганського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

Очоливши українсько-канадський центр «Відродження», Володимир Федорович створив на його базі бібліотеку історичної, художньої та культурологічної літератури. Центр під його керівництвом став осередком культурно-просвітницької діяльності молоді Луганщини. Протягом десятиліть він вкладав свої знання, досвід і душу у виховання нових поколінь студентів, формуючи в них любов до історії рідного краю та України загалом.

З початком війни росії проти України у 2014 році він не зрікся своєї держави, а розгорнув активну пропагандистку діяльність проти сепаратистів та російських найманців, що призвело до його викрадення бойовиками терористичного угрупування «Луганська народна республіка». Він провів у полоні страшних 55 днів. 16 серпня цього ж року він був звільнений та виїхав на підконтрольну територію Україні, де продовжив свою наукового-педагогічну та просвітницьку діяльність.

Він був для багатьох не лише викладачем, але й наставником, що завжди готовий був підставити плече і поділитися мудрістю. Його смерть – величезна втрата для наукової спільноти, студентів та всіх тих, хто мав честь знати його особисто.

Світла пам’ять про Володимира Федоровича назавжди залишиться в наших серцях.