Будемо жити!

17.5.2024

Старобільський фаховий коледж поспілкувався з Володимиром Талашком, актором, народним артистом України та театральним педагогом.

Володимир Талашко згадує той день, коли прийшов до шпиталю провідати раненого солдата у його день народження. Того дня мати пораненого бійця, побачивши актора, подякувала йому, сказавши:
–Спасибі.
– За що спасибі? – здивовано спитав Талашко, стримуючись від того, щоб додати: «Це ж Ваш син лежить поранений».
– За «Будемо жити!», – коротко відповіла жінка.

Сьогодні здобувачам освіти, співробітникам і викладачам ВСП «Старобільський фаховий коледж ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» випала можливість поспілкуватися з визначною людиною – Володимиром Дмитровичем Талашком, актором, народним артистом України та театральним педагогом.

Володимир Дмитрович з дитинства мріяв стати актором і з трепетом згадує, якмаленьким хлопчиком  читав вірші Шевченка. До своєї мрії він йшов наполегливо, незважаючи на те, що його сім’я вважала цю професію несерйозною. Володимир Талашко дуже вдячний своїм вчителям та каже, що саме завдяки їм він і потрапив на сцену. Особливо він згадує свою першу вчительку Надію Кирилівну, яка прищепила йому любов до мистецтва.

Першою роботою актора був фільм «Як гартувалася сталь» за однойменним романом М. Островського. Завдяки ролі в ньому, він і потрапив у відому картину «У бій ідуть одні „старі”». Леонід Биков дивився матеріали до цієї кінострічки і помітив актора-початківця.

Мабуть, усі бачили чи, принаймні, чули про фільм «У бій ідуть одні „старі”». Його неможливо дивитися без емоцій, він залишає відбиток у багатьох серцях. Роль Володимира Талашка у ньому є однією з головних. Напевно найбільше його герой, старший лейтенант Скворцов, запам’ятався глядачеві виконанням пісні «Ніч яка місячна». При перегляді фільму саме від неї неодмінно завмирає серце, у неї вкладена велика любов як до мистецтва, так, безумовно, і до батьківщини, до України.

Актор з юних років був патріотом, про рідну країну він говорить із великою ніжністю. На нашій зустрічі він зачитав твір під назвою «Молитва за Україну», який сам склав із віршів різних поетів, включаючи Ліну Костенко та Миколу Вінграновського. Коли читав цю поезію, зал зовсім затих, всі погляди були спрямовані на сцену, і неможливо було не відчувати трепету від прочитаних рядків. Під час свого виступу Володимир Дмитрович неодноразово підкреслював, як важливо любити свою країну, знати її історію та культуру, бути готовим стати за неї горою та захищати її. Актор наголошує, що «не соромно не знати – соромно не знати і не намагатися дізнатися».

Зустріч з Володимиром Талашком принесла багато вражень та відчуття захоплення. Чуттєве викладання поезії, що відображає глибокі почуття до своєї країни,завжди, а особливо в наші складні часи, здатна викликати у слухачів хвилювання, захоплення, підвести до внутрішніх роздумів про значення патріотизму та національної ідентичності.

Анастасія Шевчик,
здобувачка освіти 1 курсу
ВСП «Старобільський фаховий коледж
ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка»