90 років істфаку

22.3.2024

90 років істфаку: 1968–1991

Через необхідність збільшення підготовки істориків у 1969 р. історико-філологічний факультет знову поділили на філологічний та історичний (у 1970-ті роки, у зв’язку з уведенням спеціальності «Історія та педагогіка», мав назву історико-педагогічного). Відновлений факультет до 1970 р. очолював Володимир Мотренко, а пізніше – Сергій Михальськнй (1970), Іван Алімпієв (1970–1972), Ашот Петросян (1972–1975), Борис Бажутін (1975–1983), Анатолій Данильєв (1983–1987), Валентина Терещенко (1987–1992).

Розширювався спектр спеціальностей, за якими готували студентів на факультеті. З середини 1950-х років відбувся перехід на підготовку вчителів широкого профілю або з подвійними спеціальностями, зокрема «Українська мова, література та історія». У 1960-ті роки випускники факультету отримували фах за спеціальністю «Історія та суспільствознавство», а у 1970–1980-х роках підготовка велася за подвійними спеціальностями: «Історія та педагогіка», «Історія та англійська мова» – за денною формою навчання, «Історія та суспільствознавство» – за заочною.

Відповідно до змін спеціальностей у 1974 р. до кафедри історії СРСР та УРСР й кафедри загальної історії додалася кафедра теорії та методики піонерської і комсомольської роботи (її перша завідувачка – Віра Тихомирова). У подальшому ця кафедра кілька разів змінювала профіль роботи й назви, зараз ми її знаємо як кафедру соціальної роботи.

1970–1980-х рр. – час складання багатьох традицій «істфаку», частина з яких зберіглася дотепер. Це і щорічні археологічні експедиції (Ольвійська, Інгульська, Сіверсько-Донецька, Північно-Осетинська, Южно-Бузька та ін.), і літні практики у дитячих оздоровчих таборах, і творчість студентських агітбригад, які своїми сатиричними й дотепними виступами започаткували розвиток клубного руху веселих та кмітливих. Створена у 1990 р. інститутська команда «Ворошиловские стрелки», основу якої складали історики на чолі з Андрієм Яковлевим,  посіла третє місце у фіналі змагань команд країн СНД сезону 1994 р.

Поширювався будзагонівськнй рух. У 1972 р медаль «За трудову відзнаку» отримав Євген Хриков, тоді студент третього курсу та студдекан факультету, пізніше – професор, завідувач кафедри публічної служби та управління навчальними й соціальними закладами університету. З 1974 року протягом багатьох років на засадах студентського самоврядування діяв сільськогосподарський загін (перший командир Леонід Бібіков, комісар – Леонід Ваховський), який не тільки відзначився на збиранні врожаїв, але й шефствував над сільською школою.

1980-ті рр. завершувалися під гаслом демократизації життя факультету та інституту в цілому. Була здійснена докорінна перебудова викладання суспільних наук, почалась руйнація заідеологізованості навчально-виховного процесу, деполітизація інституту. У березні 1989 р. вперше в історії інституту на демократичних засадах відбулися вибори ректора, де переміг випускник історичного факультету 1970 р. Анатолій Климов. Після закінчення інституту він пройшов у ньому шлях від асистента до професора, завідувача кафедри, став відомим дослідником історії робітничого класу Донбасу, політичної історії України, історії молодіжного руху, історичного краєзнавства. Він започаткував спеціальність «Історія України» в аспірантурі та підготував 16 кандидатів наук, серед яких і нинішні викладачі університету – Віталій Курило, Антон Бадер, Нані Гогохія, Ольга Дробишева. Професор Климов очолював колектив до червня 1997 р., протягом 1997–2015 рр. був завідувачем кафедри історії України, потім професором цієї кафедри. У 2020 р. він пішов з життя, залишивши по собі добру пам’ять у серцях колег і учнів.