Тобі мій талант, рідний університете!

15.11.2023

До Міжнародного дня студентів в ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» проводиться конкурс  «Тобі мій талант, рідний університете!».

Представляємо творчі конкурсні роботи здобувачки освіти навчально-наукового інституту педагогіки і психології 2 курсу зі спеціальності 053 «Психологія», студентки факультету української філології та журналістики 2 курсу зі спеціальності 061 «Журналістика», провідного фахівця 1 категорії відділу маркетингу ЛНУ імені Тараса Шевченка Тетяни Дем’янчук у номінаціях: образотворче мистецтво (живопис) та декоративно-ужиткове мистецтво (вишивка, випалювання по дереву).

Ось що про себе розповідає Тетяна: «У кожного свої захоплення. Хтось любить збирати марки, хтось – різьбити по дереву, але кожному його захоплення дарує радість.

У мене багато улюблених захоплень – це вишивка, випалювання на деревині, малювання, бісероплетіння, витинанка, аплікація, плетіння, флористика, декупаж, вітраж, навіть трохи в’язання. Але найулюбленішим моїм хобі є вишивка, тому саме про неї і розповім.  Вишиваю хрестиком одинарним та болгарським, бісером, гладдю і трохи стрічками. Та найбільше моїх робіт вишиті простим одинарним хрестиком – це рушники, скатертини, наволочки, серветки, сорочки, картини, подушечки.

Я перейняла захоплення вишивкою від своєї покійної бабусі Теклі Опанасівни, яка теж дуже любила вишивати. Вона навчила мене правильно добирати тони кольорів, аби вони гармонійно поєднувалися між собою і з фоном. Змалечку ми з нею часто сиділи вечорами і розпускали одяг, який вже не носили чи був замалий, на кольорові ниточки, які відразу змотували у клубочки, бо раніше не було такого розмаїття ниток для вишивання, як зараз. Не було також і такого розмаїття схем для вишивки, тому ми самі малювали на полотні олівцем узори, квіти, дерева, пташок, а потім зашивали кольоровими нитками гладдю, а частіше хрестом, і виходили прекрасні наволочки, рушники, серветки, які я зберігаю по цей час. Пам’ятаю, інші вишивальниці приходили і просили перезняти той чи інший візерунок вишивки, і ми ділилися з ними особисто створеними схемами своїх робіт.

Моя перша робота – вишита серветка у 8 років. Тож захопившись вишиванням ще в дитинстві, я все життя колекціоную схеми узорів. Люблю перезнімати візерунки зі старих речей і давати їм нове життя на новому полотні. Вишиваю я для себе, для власної оселі і в дарунок рідним та друзям. За вишиванням я відпочиваю від шаленого ритму життя, від побутових проблем. Я просто занурююсь в захопливий процес, з любов’ю вишиваючи кожен хрестик, кожен стібок, вкладаючи у свої роботи всю душу.

Брала участь у виставках, фестивалях. Останні 20 років вишиваю релігійні образи, картини,  присвячені різним релігійним темам. Такі вишивки є для мене моїми духовними роботами, які вимагають ретельнішого й акуратнішого виконання, ніж звичайна вишивка. На релігійну тематику мене надихнув, на жаль, вже нині покійний, отець Дмитро Блажейовський, священник, автор 25 наукових праць з історії церкви й Української держави, педагогіки, відомий автор вишиваних ікон і церковних хоругов (понад 350), частина з яких зберігається в музеях (Україна, Франція, Італія, Ватикан, Німеччина, Бразилія). Багато років тому  доля випадково звела мене з о. Дмитром Блажейовським, якому на той час було за 90 і який, побачивши вишитого мною Святого Архістратига Михаїла у повний зріст, сказав: «Я вражений вишитою вами роботою, у вас є хист. Навіть не думайте покидати релігійну тематику, бо вона зміцнює вашу духовність, залучає до вас благословення, зміцнює вашу віру. Ікони вишиті людиною з добрим серцем мають найпотужнішу енергетику і завжди будуть оберегом для вашого будинку». Він наголошував на тому, що в Україні є ще люди, які вишивають ікони, адже така вишивка дає можливість насолодитися красою духовних образів. Розповідав про відкритий ним Музей вишиваних ікон та образів у місті Львів, куди я обов’язково потраплю. Мене вразили слова «старенького дідуся», адже тоді я саме так його сприймала, бо він був схожий на образ святого. Після цієї зустрічі я до сих пір вишиваю ікони. Закінчені роботи я завжди освячую в церкві.

Тож вишивка — це завжди цікаво, духовно, стильно, вишукано і модно! Вишивальниці мене зрозуміють.»

Ось такі здобувачі й співробітники навчаються та працюють в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Зауважимо, що саме українська вишивка вирізняє українців з-поміж усіх інших народів і є ознакою національної ідентичності України, тому це традиційне українське мистецтво ми повинні розвивати і передавати з покоління в покоління.

Бажаємо Тетяні здобути перемогу в конкурсі «Тобі мій талант, рідний університете!».

#TalantLNU23