За маршрутом полтавських цікавинок

2.11.2015

Днями викладачі та студенти Інституту культури і мистецтв подорожували за маршрутом полтавських цікавинок.

Почалося все з Диканьки – тієї самої, яку виспівав М.В.Гоголь у своєму творі «Вечори на хуторі поблизу Диканьки».  Постать Гоголя та тематика його творів пронизує пам’ятки містечка – краєзнавчий музей, картинну галерею, а також  побутові споруди – старі хатки, тематичні шинки. Крім Гоголя, знаковою фігурою Диканьки є видатний рід Кочубеїв – яскравих представників козацької старшини та дворянства, які дали історії України визначних політичних діячів, меценатів. З пам’ятки кочубєєвського роду – Тріумфальної арки,  яка була побудована у 1820 р. на честь зустрічі і перебування царя Олександра І в садибі Кочубеїв у Диканці – і почалася наша екскурсія. Першою зупинкою стала Миколаївська церква, оригінальна культова споруда в чудовій лісовій природі на околиці Диканьки, у підвалі якої влаштовано усипальницю роду Кочубеїв. Потім ми пішли до відомих Кочубеївськіх дубів – кількох вікових дерев (400-800 рр.), що збереглися від старовинної діброви, яка оточувала родовий маєток Кочубеїв у Диканьці. Цікавим та  пізнавальним було відвідування Картинної галереї Диканьки, де експонуються твори місцевих художників, пов’язані з гоголівської тематикою, та її окремого залу, присвяченого творчості всесвітньо відомої французькій художниці Марії Башкірцевої, яка народилася поблизу Диканьки – першої жінки-художниці, чиї роботи представлені у Луврі.

Другою зупинкою нашої подорожі стало Опішне – найславетніший центр культурної самобутності українців. В ній знаходиться Національний музей-заповідник гончарного мистецтва України. Це – неймовірний музейний комплекс, єдиний не тільки в нашій країні, а й у Європі.  Крім основної будівлі, де представлені побутові керамічні вироби, іграшки, настінні гончарні панно, на відкритій поверхні розсипом встановлені ексклюзивні монументальні роботи майстрів-гончарів. Також вражає ландшафтний парк за територією музею – з вигадливими містками, альтанками і, звичайно, гончарними виробами. В музеї наші студенти та викладачі взяли участь у майстер-класах по виробу глиняних фігурок та міні-глечиків на гончарному колі. Крім музею, ми відвідали садиби гончарних майстрів Опішні – Олександри Селюченко, родини Пошивайлів та колекціонера опішнянської кераміки Леоніда Сморжа.

Після такого розмаїття автентики й диковинок звичайно ж всім захотілося залишити хоч щось на пам’ять, тому останньою зупинкою став місцевий базар гончарних виробів, на якому можна було придбати «шматочок Опішні». Безумовно, після такого екскурсу всі їхали не лише із сувенірами, а й з позитивним настроєм і зовсім трішечки з приємною втомою яскравого дня. Дякуємо, Полтаво, за гостинність.

Удоденко Лілія
4 курс, «Культурологія»