«Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року»

23.12.2025

ФПАН у складі Робочої групи щодо внесення змін до Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року».

19 грудня 2025 року розпочато важливий етап оновлення державної екологічної політики України – відбулося перше засідання Робочої групи з підготовки пропозицій щодо внесення змін до Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року».

За ініціативи громадських природоохоронних організацій Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України утворило Робочу групу з підготовки змін і доповнень до Стратегії, до складу якої увійшли представники центральних і місцевих органів виконавчої влади, наукової спільноти та громадськості.  До складу робочої групи ввійшла також декан факультету природничих і аграрних наук ЛНУ імені Тараса Шевченка Наталія Мацай, голова Луганського осередку Всеукраїнської екологічної ліги.

Необхідність внесення змін та доповнень до Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» (далі – Стратегія) зумовлена сукупністю зовнішніх і внутрішніх факторів трансформаційного характеру:

– по-перше, повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України спричиняє системні й масштабні екологічні збитки, що вимагає формування національної політики зеленого відновлення, заснованої на сталих екологічних принципах;

– по-друге, набуття Україною статусу країни-кандидата на вступ до Європейського Союзу створює передумови для інтенсивного впровадження інноваційних трансформацій в усіх секторах економіки та суспільного життя, у тому числі через екологізацію політик, відповідно до європейських стандартів.

Відкриваючи засідання, міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболев наголосив: «Загальна оцінка екологічних збитків – насамперед через повномасштабну російську агресію станом на кінець 2025 року перевищує 6 трлн грн. Йдеться про забруднення земель, лісів, повітря, води, і це та екологічна ситуація, яка потребує невідкладних дій. Україні потрібна інтеграція принципів зеленого відновлення у стратегічні документи, перш за все у Стратегію державної екологічної політики України до 2030 року. Водночас ми маємо низку міжнародних екологічних зобов’язань, включаючи досягнення 17 Цілей сталого розвитку ООН до 2030 року. Тож, Україна має посилити євроінтеграційні процеси, зокрема через екологізацію секторальних політик».

Олег Бондаренко, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування, наголосив на ключовій ролі парламенту у забезпеченні законодавчої підтримки оновлення Стратегії 2030 та необхідності її узгодження з євроінтеграційним курсом України.

Ігор Зубович, заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України, підкреслив необхідність імплементації європейських підходів до інституційного закріплення екосистемного підходу у фіксації, оцінці та компенсації екологічних збитків, завданих війною, у Стратегії до 2030 року.

Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги, акцентувала увагу на важливості внесення змін до Стратегії 2030 року з метою реальної інтеграції екологічної складової у національні, секторальні та регіональні політики, програми і плани розвитку.

Інтеграція екологічних аспектів у секторальні та регіональні політики є важливим елементом сталого розвитку України. Врахування екологічних пріоритетів у процесах планування та прийняття рішень сприяє зниженню негативного впливу на довкілля та формуванню збалансованої економічної політики.

Аналіз чинних стратегічних загальнодержавних, секторальних та регіональних документів свідчить про недостатню інтеграцію природоохоронних пріоритетів, зокрема:

– пріоритети у сфері довкілля часто розпорошені між різними стратегіями (енергетична, водна, аграрна, транспортна), і природоохоронні завдання недостатньо інтегровані в секторальні політики;

– немає достатньої «прив’язки» стратегічних цілей до обов’язкових KPI з оцінювання результатів, необхідних для доступу до необхідної міжнародної фінансової підтримки.

Це ускладнює узгодження міжгалузевих рішень і практичне досягнення національних екологічних стандартів відповідно до стратегічних європейських документів (Green Deal, Ukrainian Facility, Закон ЄС про відновлення природи).

Врахування екологічних пріоритетів у процесах планування та прийняття рішень сприяє зниженню негативного впливу на довкілля та формуванню збалансованої економічної політики.

Олена Кравченко, виконавча директорка МБО «Екологія-Право-Людина», представила бачення європейської архітектури екологічного врядування як основи прозорого, підзвітного та ефективного управління довкіллям в Україні.

Леонід Руденко, академік НАН України, радник директора Інституту географії НАН України, зосередив увагу на забезпеченні сталого розвитку природно-ресурсного потенціалу України в контексті повоєнного зеленого відновлення держави.

Едуард Прощук, голова підкомітету з питань охорони і раціонального використання водних ресурсів та державного моніторингу довкілля, наголосив на критичній необхідності впровадження Водної рамкової директиви ЄС для забезпечення інтегрованого управління водними ресурсами України в умовах воєнного стану.

Олексій Василюк, голова правління Української природоохоронної групи, звернув увагу на важливість належного відображення у Стратегії 2030 створення та функціонування природоохоронних територій міжнародного значення, зокрема Смарагдової мережі та мережі Natura 2000.

Олена Пащенко, координаторка Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта», старша наукова співробітниця Інституту проблем виховання НАПН України, підкреслила, що екологічна освіта та просвіта є одним із найпотужніших чинників зміни ставлення людини до природного середовища – від споживацького й руйнівного до відповідального, дбайливого та відновлювального. Вона зазначила, що підвищення рівня екологічних знань і практичних навичок сприяє формуванню свідомого громадянина й патріота, а також відтворенню інтелектуального та духовного потенціалу українського суспільства.

Робота з актуалізації Стратегії державної екологічної політики України з урахуванням сучасних викликів триває, а залучення наукової спільноти, органів влади та громадськості є необхідною умовою напрацювання ефективних і далекоглядних рішень.

За інформацією факультету природничих і аграрних наук