Засідання політико-правового клубу «Analityka»

3.6.2025

3 червня в навчально-науковому інституті соціальних і гуманітарних наук відбулося засідання  політико-правового клубу «Analityka», присвячене Дню утворення Луганської області.

Викладачі кафедри політології і міжнародних відносин, кафедри філософії та соціології та кафедри історії та археології разом зі здобувачами спеціальностей «Політологія», «Міжнародні відносини», «Соціологія» та СО (Історія та громадянська освіта) під час дискусії щодо трансформації регіональної ідентичності Луганщини у ХХ-ХХІ ст. прийшли до наступних висновків:

1.Луганщина, як одна з ключових східних областей України, постає не лише як адміністративно-територіальна одиниця, а як політико-культурний простір із багатошаровою ідентичністю. Її історичний шлях позначено численними трансформаціями, що відображають взаємодію політичної влади, культурних наративів та регіонального самосприйняття. У ХХ–ХХІ ст. ці трансформації були особливо інтенсивними через модернізаційні процеси, радянізацію, розпад СРСР, становлення української державності та виклики, пов’язані з війною з Росією.

2.Луганщина як частина Донбасу розвивалась у логіці індустріального колоніалізму: регіон сприймався переважно як джерело ресурсів для імперського центру. Імміграція робітників із центральних регіонів Росії, переважання російської мови в урбаністичному середовищі та слабка корінна інтелігенція сприяли формуванню ідентичності, віддаленої від українських національних наративів.

У радянський період культурна та політична ідентичність мешканців регіону будувалася навколо лояльності до СРСР, класової солідарності, а не етнічної чи національної належності, що зумовило утвердження особливої «радянської» версії регіональної ідентичності, де домінував російськомовний дискурс.

3. Після 1991 року Луганщина опинилася в умовах конкуренції між українським державницьким проєктом та пострадянською ностальгією. Частина населення зберігала прив’язаність до радянських символів, тоді як інша почала інтегруватися у загальноукраїнське культурно-політичне поле. Цей феномен часто позначають терміном «гібридна ідентичність».

На тлі слабкої гуманітарної політики та відсутності чіткої стратегії національної інтеграції у регіоні, проросійські політичні сили активно експлуатували регіональний сепаратизм. Ідентичність Луганщини цілеспрямовано модифікувалася через інформаційний вплив, зокрема російських ЗМІ.

4. 2014 р. став  точкою розриву. Окупація частини Луганської області та створення так званої «ЛНР» стали каталізатором глибокої ідентифікаційної кризи. Лояльність до України різко зміцнилася серед населення, що залишилося на підконтрольній території, водночас у зоні окупації здійснювалася масштабна ресов’єтизація та руйнування українських символів.

На підконтрольній Україні території Луганщини розпочався процес ресимволізації: повернення до національної історичної пам’яті, посилення української мови в освіті, декомунізація. Особливу роль у формуванні нової регіональної ідентичності відіграють Збройні Сили України, волонтерський рух, громадянське суспільство.

5. Після 2022 р. мільйони переселенців з Луганщини зберігають свою регіональну приналежність попри релокацію. Феномен «»Луганщини у вигнанні» свідчить про формування нової солідарності – «луганської» як громадянської, а не етнічної або імперської ідентичності.

6. Луганщина впродовж ХХ–ХХІ ст. пройшла складний шлях трансформації регіональної ідентичності: від імперського індустріального форпосту до поля боротьби за національну суб’єктність. Сучасна політико-культурна ідентичність регіону формується в умовах спротиву, солідарності та переосмислення минулого. Вона дедалі більше набуває рис інтегрованої української ідентичності з локальним змістовим наповненням. Політики і держави мають підтримувати ці процеси через освіту, культуру, безпекові ініціативи.

Навчально-науковий інститут соціальних і гуманітарних наук