Луганщина: краєзнавчі розвідки
19.5.2025
16 травня 2025 року в місті Лубни відбулася VII Всеукраїнська науково-практична конференція «Луганщина: краєзнавчі розвідки».
Конференцію організовано Луганською обласною організацією Національної спілки краєзнавців України на базі Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» у співпраці з громадською організацією «Фонд відновлення залізничної спадщини України». Захід традиційно об’єднав науковців, краєзнавців, музейних працівників, педагогів, архівістів і громадських діячів, ставши вагомою подією у вітчизняному краєзнавчому русі. У 2025 році конференція вперше після тривалого періоду онлайн-заходів частково повернулася до очного формату, що було особливо відзначено учасниками.
Зі вступним словом до присутніх звернувся голова організаційного комітету, доктор педагогічних наук, професор, академік Національної академії педагогічних наук України, перший проректор Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Віталій Семенович Курило. Він наголосив на важливості краєзнавства як методу наукового дослідження та складової національної гуманітарної політики, акцентувавши увагу на історичній традиції краєзнавчих студій в університетському середовищі Луганщини. У межах виступу Віталій Семенович також презентував присутнім академічне видання університету – «Нариси історії Луганщини: видання друге», підготовлене у співавторстві з В. Вороніним, О. Набокою та О. Дробишевою. Книга стала узагальненням багаторічної науково-дослідницької роботи, спрямованої на комплексне осмислення історико-культурного спадку регіону.
Офіційне відкриття конференції супроводжувалося привітанням від ректора Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, члена-кореспондента Національної академії педагогічних наук України, доктора педагогічних наук, професора, Караман Олени Леонідівни, яка відзначила вагомий внесок науковців університету у справу збереження історичної пам’яті, підкресливши, що наукові дослідження, сприяють не лише збереженню культурної спадщини, а й слугують інструментом формування позитивного іміджу переміщених закладів вищої освіти.
До учасників також звернувся заступник голови Луганської обласної організації НСКУ, директор навчально-наукового інституту соціальних і гуманітарних наук, доктор політичних наук, професор Антон Васильович Бадер. У своєму слові він акцентував увагу на позитивному значенні повернення до очного формату наукових заходів та підкреслив важливість участі представників широкої громадськості у краєзнавчій конференції, що свідчить про зростання інтересу суспільства до локальної історії, попри зовнішні виклики.
У межах пленарного засідання прозвучали доповіді, які засвідчили як глибину теоретичних напрацювань, так і прикладну значущість краєзнавчих студій. Зокрема, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та археології, відповідальний секретар Луганської обласної організації НСКУ Ольга Андріївна Дробишева у своїй доповіді розкрила методологічні та практичні засади розвитку громадянської науки у сфері історичного краєзнавства. Увага була зосереджена на залученні до дослідницької діяльності представників широких верств населення – студентської молоді, краєзнавців, осіб без наукового ступеня, але з високим рівнем мотивації до збереження локальної пам’яті. Такий підхід сприяє демократизації науки, зміцненню горизонтальних зв’язків між науковцями та громадськістю, а також формуванню свідомого ставлення до історичної спадщини.
У рамках конференції діяли дві секції, які охопили широкий спектр краєзнавчих тем і надали учасникам можливість презентувати результати своїх наукових досліджень, пов’язаних як із Луганщиною, так і з іншими регіонами України.
Основну частину програми конференції становила робота секції «Історія Луганського краю, його освіти, музейної і залізничної спадщини», яка розпочалася після пленарного засідання і було присвячене широкому колу тем, що охоплюють історичне минуле Луганщини, освітню та краєзнавчу діяльність, а також важливі аспекти музейної справи і залізничної спадщини регіону. Учасники секції презентували дослідження, що базуються на архівних матеріалах, польових розвідках та міждисциплінарному аналізі. Зокрема, Олександр Вікторович Набока, доктор історичних наук, професор (ЛНУ імені Тараса Шевченка), представив доповідь на тему «Іноземні джерела з історії заснування Луганського ливарного заводу Карлом Густавом Гаскойном у 1795 р.», у якій на основі європейських архівів дослідив обставини становлення ключового промислового осередку краю.
Андрій Сергійович Беніцький (Одеський державний університет внутрішніх справ) розглянув формування українських однодвірських громад у середній течії Сіверського Дінця, вводячи до наукового обігу нові матеріали з історії ранньомодерної колонізації краю. Проблематика локальної конфліктології була висвітлена Олексієм Олексійовичем Лисенком, який у доповідях аналізував соціальну історію Старобільської слободи та села Олександрівки.
Роман Олександрович Литвиненко (Донецький національний університет імені Василя Стуса) детально зупинився на історії села Весела Гора у першій чверті XIX століття, тоді як Євгенія Сергіївна Шевцова представила етнографічні аспекти заснування села Чмирівка.
Олександр Анатолійович Вдовін (Нижньодуванський ліцей) висвітлив життєвий шлях Миколи Самойловича – сотника Армії УНР і оперного співака з Нижньої Дуванки, а Віра Андріївна Аннусова (КЗ «Музей спротиву Голодомору») презентувала приклади спротиву голоду 1932–1933 років у конкретному локальному середовищі. Аспекти репресивної політики розкрив Микола Вікторович Бривко (Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили») у доповіді «Слуга чи жертва органів НКВС», аналізуючи справу Івана Кошута.
Традиційно, значна частина доповідей була присвячена залізничній спадщині. Микола Юрійович Рубан (ГО «Фонд відновлення залізничної спадщини України») у виступі проаналізував перспективи становлення пасажирського вагонобудування на Луганщині у 1991–1998 роках, та розглянув структурні проблеми та виробничий потенціал галузі. Тематику залізничного розвитку продовжив Павло Володимирович Белицький (ДНТУ), який у двох окремих доповідях проаналізував роль військово-етапних поїздів на Луганщині у 1920-х роках, а також підняв питання датування роздільних пунктів напрямку Кіндрашівська – Старобільськ – Валуйки.
Актуальну історію музейної справи презентувала Юлія Сергіївна Цикулова (Луганський обласний краєзнавчий музей), зосередившись на питанні відновлення діяльності установи в умовах повномасштабного вторгнення. Стан та втрати сакральної архітектурної спадщини проаналізував Євгеній Олександрович Кузьменко (аспірант ІМФЕ імені М. Т. Рильського НАН України), який виступив із темою «Пам’ятки сакральної архітектури Луганщини за умов російської військової експансії (2022 рік): утрати та потенціал відновлення». Доповнив секційне засідання Шишка Євген Олександрович, представивши результати дослідження історичних прізвищ мешканців Малої Миколаївки Бахмутського повіту.
Значний інтерес учасників викликала секція «Історико-краєзнавчі розвідки інших регіонів України», до якої активно долучилися представники краєзнавчої спільноти Полтавщини, зокрема дослідники Лубенщини.
Серед виступів слід особливо відзначити доповідь Тамари Миколаївни Дяченко (Лубенський краєзнавчий музей імені Гната Стеллецького), яка представила ґрунтовне дослідження на тему «Будинок з колонами» в Лубнах: що ховають стіни і чи вистоять?», в якому здійснено аналіз архітектурної, історичної та символічної цінності одного з найвідоміших об’єктів культурної спадщини міста.
Тетяна Григорівна Сафронова, також представниця Лубенського краєзнавчого музею, виступила з доповіддю «Іван Леонтович – земський діяч та благодійник», в якій висвітлила громадсько-політичну діяльність одного з найвідоміших меценатів Лубенщини кінця XIX — початку XX століття.
Доповідь Олександра Миколайовича Карпенка (ВСП «Фаховий коледж ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»), була присвячена козацько-селянським повстанням на Лубенщині і Старобільщині у доповіді в кінці XVI – на початку XVIII століття. Зі змістовною регіональною розвідкою виступила Олена Миколаївна Юсова (КЗ СОР «Державний історико-культурний заповідник «Посулля»), представивши доповідь «Навроцький Г. М. – державний і громадський діяч, меценат, благодійник, почесний громадянин міста Ромен», до 150-річчя Лібаво-Роменської залізниці, яка актуалізує проблематику вивчення індустріальної та меценатської спадщини.
Інші учасники секції охопили широкий географічний та тематичний діапазон. Тетяна Володимирівна Одинцова (аспірантка ЦНТУ) розкрила специфіку економічної політики Російської імперії щодо приватних об’єктів нафтової галузі в 1916–1917 рр., зокрема на прикладі Космача й Коломиї. Володимир Михайлович Парацій (Бережанський краєзнавчий музей) представив доповідь про взаємовідносини між В’ячеславом Липинським і Богданом Лепким як фрагмент інтелектуальної історії. Тетяна Олександрівна Гурт (військова частина 3052 Нацгвардії України) досліджувала підтримку Української Центральної Ради Лубенською громадою в 1917–1919 рр., виявляючи локальний аспект національного руху. Наукове осмислення радянської церковної політики подала Лариса Миколаївна Моісєєнко (Purdue University, США) у доповіді про антирелігійну політику в Донецькій губернії у 1920-х роках. Павло Володимирович Белицький (ДВНЗ «Донецький національний технічний університет») присвятив виступ пасажирському залізничному сполученню Полтавщини в роки нацистської окупації. Доповнив секційне засідання виступ Віктора Даниловича Міщанина (НДІ керамології НМЗУГ), який поділився новими матеріалами з історії пам’ятника Леніну в Опішному як феномена «політичної архітектури» в гончарській столиці України.
Особливе місце в програмі конференції посіла секція «Краєзнавчі розвідки молодих дослідників», що є надзвичайно важливою для підтримки наступності наукової традиції, формування нової генерації дослідників та популяризації краєзнавства як актуального і суспільно значущого напряму гуманітарного знання.
Інтерес присутніх викликала доповідь Валерії Валеріївни Ільницької (ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка») «Становлення Національного музею-заповідника М. В. Гоголя: концептуальні та організаційні етапи», у якій авторка системно проаналізувала процеси інституціоналізації одного з провідних музейних осередків української культури. Робота відзначалась чіткою структурою та новим джерелознавчим підходом.
Вікторія Олександрівна Макаренко (ЛНУ імені Тараса Шевченка) звернулася до актуальної етнографічної теми у доповіді «Весільна обрядовість Лубенщини наприкінці XX – на початку XXI ст. на матеріалах сімейних фотоальбомів». Її дослідження дозволило виявити трансформації обрядових практик у новітній історичний період, а вдале застосування фотоархіву як емпіричної бази надало доповіді значної дослідницької глибини й наукового значення.
Доповідь Олександра Васильовича Мірошниченка (ЛНУ імені Тараса Шевченка) «Краєзнавство як засіб адаптації учнів внутрішньо переміщених осіб у нове освітнє середовище» акцентувала увагу на важливій педагогічній функції краєзнавства як інструменту інтеграції дітей з досвідом переміщення. Автор розкрив потенціал шкільної локальної історії в побудові освітнього середовища, орієнтованого на підтримку та взаєморозуміння учнів у нових і водночас складних життєвих обставинах, пов’язаних із війною. Дмитро Юрійович Іващенко спільно з Євгенією Сергіївною Шевцовою (ЛНУ імені Тараса Шевченка) у доповіді «Меморалізація Другої світової війни в контексті декомунізації (на прикладі Пам’ятника юним героям у м. Лубни)» проаналізували динаміку сприйняття історичної пам’яті про Другу світову війну у публічному просторі на прикладі осмислення історії що передувала заснуванню пам’ятника.
Варто відзначити також Кароліну Віталіївну Карпук (Лисичанський ліцей № 4 Сєвєродонецького району Луганської області), яка у своїй доповіді «Луганщина в російсько-українській війні» представила погляд молодого покоління на події новітньої історії регіону. Робота мала важливе громадянське спрямування та була пройнята відчуттям особистої відповідальності за збереження правди про війну.
Андрій Павлович Розсоха (Ліцей № 49, м. Київ) представив історичну реконструкцію становлення міста Лиман у доповіді «Місто Лиман: від козацького поселення до робітничого центру Донбасу початку ХХ століття», спираючись на широке коло джерел та підкреслюючи значення регіональних досліджень у національній історії.
Молоді науковці продемонстрували як академічну зрілість, так і відкритість до нових наукових підходів. Проведення цієї секції стало не лише інтелектуальною подією, а й інвестицією у майбутнє української науки, зокрема краєзнавства, яке набуває дедалі більшої суспільної значущості.
Загалом, конференція пройшла у конструктивній атмосфері наукового діалогу, обмін думками в рамках секційної роботи засвідчив високий рівень зацікавленості у тематиці збереження та дослідження регіональної історії. VII Всеукраїнська науково-практична конференція «Луганщина: краєзнавчі розвідки» вкотре підтвердила свою роль як авторитетного наукового майданчика для презентації результатів краєзнавчих студій, формування міжрегіональних наукових зв’язків та збереження інтелектуальної спадкоємності краю, який продовжує жити у наукових дослідженнях попри всі труднощі сучасності.
