Гостьова лекція

12.2.2025

Відбулася гостьова лекція за темою «Міжнародно-правова процедура становлення дипломатичних відносин між суб’єктами міжнародних відносин».

11 лютого для здобувачів напрямів підготовки «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» (першого рівня вищої освіти); «Політологія» (першого, другого та третього рівнів вищої освіти) відбулася гостьова лекція українського дипломата, доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри історії міжнародних відносин  та гуманітарних студій Українського державного університету імені М. П. Драгоманова, Надзвичайного і Повноважного Посла України за темою «Міжнародно-правова процедура становлення дипломатичних відносин між суб’єктами міжнародних відносин».

Міжнародні відносини – сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та інших зв’язків між державами й системами держав, між головними соціальними, економічними, політичними силами, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені.  Основними суб’єктами міжнародних відносин є народи, держави, міждержавні об’єднання, регіональні та всесвітні політичні, економічні та інші урядові і неурядові організації та заклади. Вступаючи у стосунки з різними країнами та народами, кожен суб’єкт міжнародного права переслідує головну мету – створити сприятливі умови для свого розвитку. Досягнення її залежить від наявності у неї економічних факторів, збройних сил, потенціалу союзників та суперників, міжнародної ситуації та інших факторів.

Міжнародне визнання — це дипломатичний акт, який супроводжується відповідними правовими наслідками. Тільки в такому розумінні його можна вважати міжнародно-правовим інститутом. Причини цього акту практично завжди Мають політичний характер. Вони продиктовані в кожному окремому випадку державними інтересами і засвідчують не тільки сам факт існування чи появи на міжнародній арені держави, яку потрібно визнати, а й, головним чином, готовність держави налагодити з дестинатором визнання певні офіційні відносини. Весь цей процес, таким чином, не зводиться лише до формального визнання, не є пересічним протокольним заходом як для держави, яка визнає, так і для держави, яку визнають. Акт визнання зачіпає сутність зовнішньої політики тієї чи іншої держави, відповідає її вищим національним інтересам. На цьому останньому моменті слід наголосити особливо.

Борис Іванович зазначив, що визнання — це відображення реальної необхідності конкретної держави встановити дипломатичні стосунки з іншою конкретною державою, підтримувати з нею зв’язки на офіційній основі, оскільки визнання не є автоматичним обов’язком для держав світу, що неухильно поширюється на новоутворені країни. В міжнародному праві немає конкретних норм, що зобов’язували б держави в усіх випадках визнавати новоутворені суб’єкти міжнародного права з усіма наслідками, що супроводжують цей процес.

Дипломатичні відносини в сучасному світі — це наріжний камінь всієї системи міждержавних відносин. Саме вони дають можливість у повному обсязі реалізувати міжнародну правосуб’єктність держави. Звичайно, невизнання де-юре і пов’язана з цим відсутність нормальних дипломатичних відносин жодною мірою не принижують загальну вагу держави на міжнародній арені, оскільки кожна держава є суб’єктом міжнародного права насамперед в силу притаманного їй суверенітету. Водночас при дослідженні процесів реалізації міжнародної правосуб’єктності неможна повністю ігнорувати роль визнання та наявності (або відсутності) нормальних дипломатичних відносин.

Дипломатичні відносини — це офіційні відносини, які добровільно встановлюються двома державами шляхом дружніх контактів будь-якого характеру між їхніми урядами у політичній, економічній, культурній та інших сферах діяльності й дають право обміну дипломатичними представниками. 

Держави репрезентують на міжнародній арені суспільства в цілому, а не окремі соціальні групи або політичні організації. Такі важливі питання, як суверенітет, безпека, територіальна цілісність вирішує через свої структури тільки держава. Вона – єдиний загальнонаціональний інститут, що має легітимні повноваження здійснювати політику на міжнародній арені: укладати двосторонні й багатосторонні договори про співробітництво в певних сферах, оголошувати війну і т.п. Сукупна зовнішньополітична діяльність суверенних держав визначає всю світову політику.

Світова політика – це сукупна діяльність всіх суб’єктів міжнародного права стосовно владного забезпечення їх інтересів при вирішені проблем, що виникають у сфері міжнародних відносин. Головним пріоритетом світової політики є вирішення глобальних проблем людства та збереження людської цивілізації.

Борис Іванович поділився своїм безцінним практичним досвідом представляючи дипломатичну місію України на Кіпрі.

Безмежно вдячні шановному Борису Івановичу за актуальну, цікаву, змістовну лекцію, яка була не просто інформативною, а й захоплюючою. Представлений лекційний матеріал викликав інтерес і жваву дискусію здобувачів.

За інформацією кафедри політології і міжнародних відносин