Вдруге релокований університет живе й потужно розвивається

2.7.2024

З початком широкомасштабного вторгнення росії на територію України десятки закладів освіти опинилися в окупації.

Щоб залишитися в українській системі освіти і продовжити працювати, виші мали релокуватися на територію України в тилу.

“В Україні внаслідок повномасштабного вторгнення рф переміщено 44 заклади вищої освіти. Їхні втрати є критичними. Через брак коштів перед вишами зараз стоїть завдання вижити,” – в етері токшоу “Новий відлік” сказав гендиректор фахової передвищої та вищої освіти МОН України Олег Шаров минулого року.

Та як почуваються ці заклади освіти і науки в сьогоденні?

Кореспондент газети «Вісник» відвідала Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», який разом зі своїми підрозділами – інститутами та коледжами – виїхав з окупованих територій до Лубен, Миргорода і Полтави.

Наразі університет в Лубнах розмістився в Гімназії ім. Василя Барки, що по вул. Віктора Новікова.

Це приміщення відоме всім лубенцям, адже збудоване воно понад 100 років тому в 1905 році відомим архітектором Бекетовим. В цьому приміщенні в різні часи були Храм, Духовне училище, педагогічний інститут, а нині – Луганський національний університет імені Тараса Шевченка.

Саме тут відбулася зустріч з Віталієм Семеновичем КУРИЛОМ – Головою Вченої ради університету, першим проректором, академіком Національної академії педагогічних наук України, доктором педагогічних наук, професором.

– Луганський національний університет імені Тараса Шевченка вже два роки функціонує в Полтавській області, зокрема, і в Лубнах. Переїзд – це завжди стрес, а особливо в умовах релокації. Хочеться торкнутися питання взаємодії університету з Лубенською громадою та міською владою.

На позачерговій 41-й сесії 8 скликання було прийняте рішення про виділення університету 300 тисяч грн на придбання інформаційного обладнання. Розкажіть, в чому це допоможе університету?

– Віталій Курило: Ми зараз дуже активно трансформуємо наш заклад в цифровий університет. Це досить широке поняття.

Тут є і он-лайн, і оф-лайн навчання. Аби вони поєднувалися, нам для цього необхідне спеціальне обладнання.

Якщо говорити про сьогоднішнє традиційне он-лайн навчання, то відбувається все так: студент заходить в програму університету, на відповідні сайти, виконує певні завдання, отримує консультації або відвідує лекції викладача. А от цифровий університет – це коли буде об”єднано оф-лайн і он-лайн навчання. Тобто студент може бути присутнім безпосередньо на кожній лекції через інтернет, а також може окремі завдання виконувати он-лайн. Тобто, таке високоякісне поєднання дасть і високу якість освіти. А для цього потрібне відповідне обладнання.

– Тобто, навчатись в університеті можна буде з будь-якої точки світу, де є інтернет. Правильно я розумію?

– Віталій Курило: Так, це нові можливості для університету. Таким чином, це “підтягне” студентів як з усієї України, так і з усього світу.

До того ж, ми активно впроваджуємо викладання англійською мовою частини курсів. І це також нові можливості навчання в нашому університеті іноземних студентів, які будуть отримувати освіту разом з українськими студентами. Не на всіх програмах, але запроваджуємо, особливо в магістерській підготовці. Тому нам необхідно технічно забезпечити все це і ми звертаємось до різних грантів, до різних програм допомоги. Також звернулися до міської влади, яка відгукнулася і надала допомогу 300 тисяч гривень. Минулого року Лубенською міською радою також надано фінансову підтримку. Завдяки цьому університет здійснив переоснащення хімічної лабораторії, а в поточному році – це цифрове обладнання.

І все ж я б зазначив, що зі свого боку університет не є прохач, який ходить з простягнутою рукою.

Ми співпрацюємо з Лубенською громадою в різних напрямках.

– Цікаво дізнатися про ці напрямки.

– Віталій Курило: 3 них я б виділив чотири.

Перший – освітній процес. Навчання усіх категорій населення.

В Лубнах функціонує кілька коледжів Луганського університету, де навчаються лубенські діти, починаючи з 9 класу. Крім того, до нас приходять і менші діти.

В приміщенні університету обладнано спеціальний кабінет, який відвідують діти, в яких є певні проблеми з розвитком. Зокрема, мовні та деякі інші. Тут з ними працюють спеціалісти інклюзивного напрямку. Цей кабінет було обладнано за допомогою організації “СОС Дитячі Містечка України” і тепер всі діти, які потребують допомоги, можуть їх відвідувати. Ми надали приміщення, залучили міжнародну організацію, а вона обладнала цей інклюзивий центр. Тож до нас ходять діти, починаючи з 2-3 річного віку.

А 9-класники, після випуску зі школи, ідуть до нас навчатися в коледжах. Після 11 класу навчання на рівні бакалавра. А далі – навчання в магістратурі.

Також минулого року ми активно працювали, будемо і в цьому році працювати з дорослим населенням через Центр зайнятості. Зокрема, з громадянами, які вже мають вищу освіту, але в силу якихось причин хочуть змінити свою професію, напрямок підготовки або підвищити кваліфікацію.

Такі люди мають можливість через Центр зайнятості вступити до ЛНУ імені Тараса Шеіченка до магістратури і їм стовідсотково півтора роки навчання оплачує держава.

Так, минулого року до магістратури через Центр зайнятості до університету вступили більше 100 осіб. Одержали гранти, вчаться достатньо успішно.

Другий напрямок – це співробітництво з громадою у фінансово-економічному напрямку.

По-перше, університет є платником податків. Основний податок це податок на доходи фізичних осіб. Кожен з нас, одержуючи зарплату, відраховує податок у розмірі 18%. Ці кошти перераховуються до місцевого бюджету, частина в обласний бюджет.

Якщо взяти перерахування в місцевий бюджет, а саме в місто Лубни, то за 2023 рік ми перерахували 13 мільйонів 600 тисяч гривень. А за 5 місяців 2024 року ми уже перерахували 7 мільйонів гривень. За 2024 рік прогнозуємо наповнити місцевий бюджет більше, ніж на 15 мільйонів гривень. Щомісячно в бюджет міста Лубни ми перераховуємо 1 мільйон 200 тисяч гривень.Тому сказати, що ми щось відриваємо від лубенців, то це не так. Ми даємо набагато більше, ніж просимо.

Крім того, якщо говорити про фінансову складову, університет орендує 2 приміщення, які надала міська рада. Оренда, як для бюджетих організацій,символічна. Але ми оплачуємо комунальні послуги. Наприклад, зараз ми знаходимось в будівлі Гімназії імені Василя Барки, яку б опалювали незалежно від того, були б ми тут чи ні. Ті приміщення, які ми займаємо, а це фактично третина школи, оплачує університет. Таким чином, ми зекономили місту на опаленні двох приміщень 875 тисяч гривень лише за цей опалювальний сезон.

Зазначу, що у нас навчаються діти, які на бюджетній формі отримують стипендію. За цей навчальний рік з вересня по травень – лише діти з Лубенської громади отримали стипендій на 1 мільйон 350 тисяч гривень. Це додаток в сімейний бюджет за рахунок університету.

– Дійсно, цифри досить вагомі. Соціум так налаштований, що до успішних більше тягнуться. Чи відчули це в університеті?

– Віталій Курило: Ми успішно співпрацюємо з громадою в соціальному напрямку.

Університет облаштувався в Лубнах. В першу чергу співробітників ми винаймаємо з числа лубенців. Частково з міста Лубен є й викладачі. Станом на сьогодні в університеті працює 96 лубенців. Серед них 60 співробітників і 36 викладачів. Таким чином, університет в Лубнах відкрив близько ста(!) робочих місць. А зарплата – це і додаткові кошти в Лубнах, як наслідок – спроможність людей витрачати їх на власні потреби. І знову ж гроші залишаються тут, у місті.

Крім того, якщо говорити про третій соціальний напрямок, молодь, яка прийшла до нас навчатися, затрималася тут, в Лубнах, а не поїхала в інші міста. В університеті навчаються майже 300 здобувачів освіти з Лубенської громади. З них 170 – на бюджетній формі навчання. Це більше 60 відсотків.

Тому я вважаю, що це гарний соціальний внесок університету в розвиток міста.

Ще раз підкреслюю, що молодь залишається, не виїжджає з міста. До того ж, багато студентів підробляють, в тому числі з 96 працюючих лубенців певна частка – студенти, які працюють в закладах університету. Коли молодь вчиться і працює , я важаю, що це дуже добре.

Четвертий напрямок, на мій погляд, надзвичайно важливий – культурологічний.

Присутність університету в місті, висококваліфікованих спеціалістів, докторів наук, професорів, доцентів, фахівців з вченими ступенями, людей інтелігентних – це додає місту певного шарму. Місто стало університетським.

Ми дуже активно співпрацюємо і нам подобається така співпраця. Це Лубенський краєзнавчий музей імені Гната Стеллецького, місцеві бібліотеки, Галерея мистецтв. Співпрацюємо з Будинками культури, з іншими закладами культури і освіти. А наші студенти також творять вражаючі концертні програми. Студенти і викладачі беруть участь у численних заходах, які проводить місто та різні місцеві організації, з якими ми знаходимо спільну мову абсолютно з усіх питань.

Ми допомагаємо і нам допомагають. До прикладу, нещодавно я звернувся до директора одного з ведучих підприємств міста «Лубнимаш» Юрія Михайловича Плескача. Для ремонтних робіт нам були потрібні риштування, яких не могли знайти . Він миттєво відгукнувся. Вирішили питання за 10 хвилин. І це надзвичайно приємно.

Взагалі, з керівниками різних закладів міста, з державними установами співпрацюємо плідно. Тому підкреслю, що за 2 роки, які університет перебуває в Лубнах, ми знаходимо підтримку – від влади. Я особисто хочу подякувати Лубенському міському голові Олександру Петровичу Грицаєнку за вагому підтримку і взаєморозуміння.

Ми зверталися до нього з проханням допомогти фінансово-економічному коледжу. Вони мають гуртожиток, дах якого потребує ремонту. Але освітній заклад не має таких коштів. Тож також включили це питання в програму і виділили перший транш для проєктних робіт. А колледж, в свою чергу, вже є домовленість, буде надавати нашим студентам гуртожиток. Бо відсутність гуртожитку на сьогоднішній день – це суттєва проблема. Тому такі домовленості вже працюють. Також вдячний депутатам Лубенської міської ради. Вони підтримали рішення надати допомогу коледжу, розуміючи, що це спільна проблема для міста, для громади. Не було жодних питань. І добре, що є таке розуміння проблем освіти, проблем університету і в цілому всіх навчальних закладів.

Зрозуміло, що треба допомагати всім і не на все вистачає коштів. Але ми місту допомагаєм , а місто допомагає нам.

– Дякую за таку важливу й ґрунтовну розмову. Бажаю Луганському національному університету імені Тараса Шевченка здобути найвищих досягнень у навчально-науковій галузі.

Тамара БІРЮКОВА – журналіст-кореспондент
обласного інформаційного видання Вісник LIVE