«Слова на стрічці часу»

11.4.2024

Викладачі й студенти навчально-наукового інституту філології і журналістики взяли участь у заході «Слова на стрічці часу: літературний діалог про війну».

Захід проходив на базі Полтавської обласної універсальної бібліотеки імені І. П. Котляревського. У процесі розмови прозвучало багато роздумів про реалізацію теми війни в сучасній українській літературі, про важливість художнього слова під час війни. Життя в умовах воєнного конфлікту скорегувало самоусвідомлення й самоідентифікацію багатьох українців не залежно від матеріальних статків чи рівня освіченості. Це позначилось на тематиці й проблематиці сучасної літератури. Художня література є чутливим нервом змін у суспільстві, вона дуже міцно інтегрована в сучасний інформаційний потік, виробляє власні способи його фільтрування та переформатування.

Під час розмови директор інституту, доктор філологічних наук, професор Вікторія Дмитренко розповіла про роль деяких творів сучасних письменників для її адаптації до життя переселенця, про те, що «найкращі лікарі сплять всередині нас» (цит. Наталки Маринчак).

Серед книжок, рекомендованих для читання учням полтавських шкіл, які були присутні на заході, – поезії Вікторії Амеліної, Тетяни Доленко, Наталки Маринчак, Любові Якимчук, прозові твори «Інтернат» Сергія Жадана, «Довгі часи» Володимира Рафєєнка, «Літо-АТО» Олафа Клеменсена, твори Іллі Киви, Наталки Маринчак, Павла Казаріна та ін. Особлива увага була приділена роману Галини Вдовиченко «Маріупольський процес», у якому авторка ще у 2015 році передбачила, що судовий процес за злочини в цій війні відбудеться в Маріуполі.

Студенти 1–4 курсів читали вірші Вікторії Амеліної, Максима Кривцова, Людмили Муріної, Любові Якимчук. Руслана Гладкевич, студентка 1 курсу, прочитала власну поезію про війну. Також прозвучав уривок з твору Андрія Мероника «24.02» – «Зараз 13.49».

Це твори – не про захоплення війною, не про жорстокість і бруд, вони про людей на війні, їхні історії і біль, їхні радощі та смуток, їхні роздуми й усю палітру почуттів, які не завжди можна висловити, проте завжди можна зафіксувати на папері. Це також історії сучасних героїв, завдяки яким ми до 24 лютого і не втратили Україну після повномасштабного вторгнення.

Наприкінці прозвучали оптимістичні слова про перемогу й щасливе майбутнє України!

Навчально-науковий інститут філології і журналістики