90 років істфаку: 2017–2024

29.3.2024

Навчально-науковому інституту соціальних і гуманітарних наук (істфаку) ‒ 90 років.

Протягом перших років переміщення інституту вдалося переорієнтувався до нових вимог, що дозволило проводити успішні вступні кампанії, суттєво збільшити контингент студенів, реалізовувати численні наукові та культурні проєкти, розпочати відновлення матеріальної бази.

У 2017 р. Леоніда Ваховського, який очолював «істфак» з 2001 р., було призначено проректором з науково-педагогічної роботи. Новим директором став Антон Бадер, з 2014 р. – заступника директора з соціально-гуманітарної роботи. На цій посаді його замінив Ігор Журба, випускник ІІМВСПН 2017 р. За навчальну роботу інституту з 2014 р. відповідає Юлія Нужна. Її невтомна діяльність рідко потрапляє до новин, але її складно переоцінити.

Продовжували працювати кафедри, очолювані провідними фахівцями інституту: всесвітньої історії та міжнародних відносин – Ігор Михальський (2014–2022), Олена Балацька (2022–2023); історії України – Анатолій Климов (1997–2015), Микола Вихватенко (2015–2017), Олександр Набока (2017–2023); політології та правознавства – Валерій Архіпов (2014–2017), Світлана Вовк (2017–2023); філософії та соціології – Ілля Кононов (з 1993 р.); соціальної роботи – Наталія Маркова (2014–2016), Катерина Ігнатенко (2016–2017), Тетяна Івченко (2018–2021), Леонід Ваховський (2017–2018, з 2021 р.).  

З 2017 р. було відновлено роботу археологічних експедицій, у тому числі на базі Національного історико-археологічного музею «Ольвія» (керівники Олександр Набока та Євгенія Шевцова). З2019 р. було також встановлено партнерство з Інститутом археології НАН України в особі Сергія Теліженка, разом ним створений в інституті Археологічний загін імені Сергія Локтюшева проводив розкопки у м. Старобільськ.

Відродилася ще одна традиція, що своїми коренями сягає істфаківського руху веселих та кмітливих – для участі в університетському фестивалі «Ліги Сміху» було сформовано команду «А шо? Why not?», яка у 2019 р. отримала беззаперечну перемогу у першому ж сезоні фестивалю.

Важливою подією було створення в 2015 р. ініціативної групи, а потім –громадської організації «Inventors» на чолі з Катериною Котеленець. Членами групи стали майже два десятки активних і творчих студентів, які мають на меті залучення молоді до активного громадського життя. У жовтні 2019 р. відбулося урочисте відкриття молодіжного хабу «Inventors». За час існування групи учасники встигли реалізувати більше 30 проєктів,серед яких «Благодійна шафа», «Писанка Єднання», «STB Beach», «Молодіжні вечорниці» та ін.

На початку 2020 р. НН ІІМВСПН, як всі заклади освіти, зіштовхнувся з викликом вимушеного карантину через пандемію COVID-19. Маючи досвід навчання з використанням дистанційних технологій ще з 2014 р. університет швидко пристосувався до нових реалій, які з того часу, за виключенням кількох нетривалих періодів повернення в аудиторії, стали рутиною. У віртуальний простір було перенесено не лише навчання – онлайн успішно відбувалися і відбуваються наукові та святкові заходи, екзамени та захисти дисертацій, виробничі наради та заходи з профорієнтації.

Попри карантинні обмеження та зовнішньополітичну напругу новий 2022 р. інститут зустрічав з оптимізмом. Ще у 2020 р. на кафедри політології та правознавства було створено Лабораторію прикладних досліджень, на її базі активізувалася робота політико-правового клубу «Analityka». Восени 2021 р. відновив роботу волонтерський центр «СОВА», який очолила Катерина Ігнатенко. Готувався до впровадження проєкт історико-краєзнавчої лабораторії «ІДЕНТ», перша лекція в межах якого відбувалася 23 лютого 2022 р.

Російське повномасштабне вторгнення змусило скорегувати ці плани. Протягом перших його тижнів більшість викладачів та частина студентів виїхали з Луганщини, університет офіційно перемістився на Полтавщину. Було втрачено матеріально-технічну базу, яку за допомогою міжнародних партнерів вдалося відновити після 2014 р. Але попри все, вже з 11 березня було розпочатоосвітній процес онлайн.

Два роки, що минули після початку повномасштабного вторгнення, ще раз довели, що «істфак» може подолати будь-які негаразди.

Було здійснено два успішні набори першокурсників, «істфаківцями» поряд з луганцями стали прекрасні студенти-полтавці. Широкою стала географія студентства: завдяки застосуванню цифрового навчання майбутні історики, політологи, соціологи, міжнародники та соціальні працівники, що мешкають і на вільній території України, і в окупації, і за кордоном, можуть зустрічатися на заняттях та заходах рідного інституту. Користуються новими можливостями академічної мобільності та підвищення кваліфікації викладачі. Попри все триває науковий пошук, проводяться конференції, публікуються статті та монографії.

1 грудня 2023 р. інституту отримав нову назву – навчально-науковий інститут соціальних і гуманітарних наук. Замість ліквідованих кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин, кафедри політології та правознавства і кафедри історії України утворено кафедри історії та археології (завідувач – Олександр Набока) та кафедру політології і міжнародних відносин (завідувач – Світлана Вовк). У зв’язку з впровадженням нових підходів до формування переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, зі складу інституту було виведено кафедру соціальної роботи, яку включили до навчально-наукового інституту охорони здоров’я і спорту.

Втім жодні зміни не здатні вплинути на те відчуття, що знайоме  наприкінці березня кожному випускнику «істфаку», яку б назву він не мав: потреба згадати свої найкращі студентські роки і людей, які були тоді поруч. У цьому році «істфаку» – 90. За нами покоління істфаківців, від яких ми його отримали. Побажаємо ж нам зберегти його та передати прийдешнім поколінням, які багато років відзначатимуть День стажера у вільній мирній Україні.

Навчально-науковий інститут
соціальних і гуманітарних наук