90 років істфаку: 2014–2017

27.3.2024

Напередодні драматичних подій 2014 р. інститут історії, міжнародних відносин і соціально-політичних наук переживав неабияке піднесення.

Працювали зі студентами та займалися наукою 73 викладача, з них 9 докторів наук, професори, 43 кандидати наук, доценти. Ставало все різноманітнішим навчання та дозвілля студентів.

У 2011 р. почав роботу з Соціологічний дискусійний клуб (SocioClub), де в неформальній обстановці обговорювали актуальні життєві проблеми з точки зору соціології. Діяв «Правовий клуб», який допомагав молоді знаходити відповіді на правові питання. Активізувалася діяльність наукового товариства студентів та аспірантів.

У березні-травні 2014 р., коли у безпосередній близькості до корпусів університету все частіше відбувалися проросійські акції, життя тривало, про що свідчать тогочасні публікації в соцмережах: пишне святкування 80-річчя істфаку, інститут приймає Всеукраїнські студентські олімпіади з політології та соціології, призове місце на першому фестивалі університету з черлідингу, студенти стали стипендіатами Луганської обласної ради, захід для першокурсників «Крок у науку», найактивнішим студентом інституту за версією газети «ІстфакTimes» став Ігор Журба… Дійсно, попри непевну ситуацію в місті, навчальний рік вдалося успішно завершити, а випускники отримали дипломи.

В умовах воєнних дій, що розгорнулися на Луганщині влітку 2014 р. та подальшої окупації частини регіону, викладачі та студенти були змушені приймати рішення про переміщення на вільну територію України. Для декого перебування під російською окупацією становило пряму загрозу. Так, у розшук бойовиками була оголошена професор кафедри історії України Ольга Борисова. Був викрадений і до осені перебував у полоні старший викладач цієї ж кафедри Володимир Семистяга.

За рішенням керівництва наприкінці серпня 2014 р. університет перемістився до м. Старобільськ на базу місцевого факультету закладу. Роботу університету на новому місці відновлювали колективною працею ентузіастів, панував особливий корпоративний дух. В екстремальних умовах було організовано вступну кампанію і вже 1 жовтня 2014 р. стартував навчальний рік. Працювали у дистанційному режимі: старшокурсники вийшли на практики, молодші курси почали виконувати завдання для самостійної роботи. За кілька тижнів університет запустив освітній процес на базі системи Moodle.

Поступово навчальний процес перейшов на потижневе планування. Починаючи з кінця листопада студенти та викладачі приїжджали на аудиторні сесії, де проводилися консультації, заняття та позанавчальні заходи. Загалом за перший рік переміщення таких сесій відбулося шість. А вже з 1 вересня 2015 р. першокурсники почали навчання стаціонарно.

Відроджувалося наукове життя. У 2015 р. відновила роботу спеціалізована рада із захисту кандидатських дисертацій з історії, знову почав видаватися збірник «Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. Історичні науки». Кафедрою філософії та соціології й кафедрою політології та правознавства було реалізовано кілька наукових проєктів з державним фінансуванням, започатковано проведення конференцій, що надалі стали щорічними.

Протягом перебування інституту в Старобільську захистили докторські дисертації викладачі Олександр Набока (2017), Світлана Вовк (2018), Олена Балацька (2019), Антон Бадер (2020); кандидатські – Катерина Котеленець (2015), Тетяна Івченко (2015), Вікторія Степаненко (2016), Ольга Юрко (2017), Олексій Алтухов (2018), Ольга Дробишева (2018), Олена Ковпак (2019).

Поступово відновилося проведення традиційних заходів «істфаку»: День здоров’я, «Алло, ми шукаємо таланти», Посвята першокурсників, День стажера, відновив роботу політико-правовий клуб. Складалися й нові традиції, зокрема, зустрічі з випускниками «З істфаком у серці» і «Істфак мого часу», відкриті нестандартні лекції та екскурсії тощо.

У 2016 р. до НН ІІМВСПН було зараховано 182 особи, майже 56% більше, порівняно з попереднім роком. Навчальний процес забезпечували 34 штатні викладачі, у тому числі 6 докторів наук, професорів, 26 кандидатів наук, доцентів. Тож протягом двох років переміщення життя інституту не лише увійшло в свою колію, але було створено умови для подальшого розвитку.