90 років істфаку: 1991–2012

25.3.2024

Цього року навчально-науковий інститут соціальних і гуманітарних наук (істфак) святкує 90-річчя від дня заснування.

Проголошення незалежності України та викликані нею зміни не могли не позначитися на житті історичного факультету. У цей час його очолювали Анатолій Фомін (1992–1996), Нестор Гупан (1996–1998), Михайло Бур’ян (1998–2001), Леонід Ваховський (2001–2012).

На початку 1990-х років на факультеті було відкрито спеціальності «Прикладна соціологія» та «Соціальна педагогіка», у 2005 р. – «Міжнародні відносини», а у 2010 р. – «Політологія». Відповідно до такого розширення було реорганізовано кафедри, яких тепер налічувалося п’ять: кафедра історії України (до 1991 року – історії СРСР та УРСР), кафедра загальної історії (з 2005 р. –  всесвітньої історії та міжнародних відносин), кафедра соціальної педагогіки та соціальної роботи (до 1998 р. – кафедра педагогіки і методики виховної роботи, з 2010 р. – соціальної роботи), а також кафедра філософії та соціології (до 1994 р. – філософії) та кафедра політології та правознавства (з 1996 р.).

До 1991 р. факультет розмішувався в першому, головному, корпусі інституту. На той час, у зв’язку з відкриттям нових спеціальностей і збільшенням кількості студентів, ситуація з навчальними площами погіршилася, через що факультет було переведено в орендоване приміщення колишнього суспільно-політичного центру обкому компартії України по вулиці Коцюбинського. У 1996 р. його переміщено в пристосований під навчальний процес гуртожиток № 1. 

У 2002 року факультет розмістився на четвертому поверсі новозбудованого навчального корпусу № 3, де і перебував до 2014 р.

У червні 1997 р. ректором інституту був обраний Віталій Курило, випускник історичного факультету 1982 р. Під його керівництвом у 1998 р. інститут отримав статус університету, а за його наступника, теж випускника історичного факультету 1981 р., Сергія Савченка в 2008 р. – реорганізований у класичний університет.

З початком нового століття все активнішою стає наукова робота історичного факультету. Успішно працюють науково-дослідний центр ім. В. М. Бейліса «Схід-Захід: теорія та історія міжцивілізаційних взаємовідносин» (директор – Михайло Бурьян), соціологічна лабораторія (Ілля Кононов), Східноукраїнська філія Інституту археології НАН України (Костянтин Красильников), науково-дослідний Центр з проблем соціальної педагогіки та соціальної роботи НАПН України (Сергій Харченко), центр гендерної освіти (Людмила Харченко), центр з покрашення соціальних послуг дітям та сім’ям у громаді (Ольга Песоцька), науково-практична лабораторія «Волонтерський рух у соціальній роботі» (Віра Кратінова), науково-навчальний центр з вивчення світових інтеграційних процесів і міжнародних конфліктів імені Г. Л. Бондаревського (Михайло Ширяєв). 

У 2011 р. почали роботу спеціалізовані ради із захисту кандидатських дисертацій за спеціальностями «Історія України», «Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни», «Всесвітня історія». Їх очолили професори Ігор Михальський та Михайло Бур’ян.

На 2009 р. на факультеті навчалося 925 студентів денної форми навчання на п’яти спеціальностях («Історія та основи правознавства»,  «Соціальна робота», «Соціальна педагогіка», «Соціологія», «Міжнародні відносин») та 550 студентів заочної форми навчання (три спеціальності – «Історія та основи правознавства», «Соціальна робота», «Соціологія»).

Зважаючи на перелічені та інші досягнення, у 2012 р. історичний факультет був реорганізований у інститут історії, міжнародних відносин і соціально-політичних наук. Його очільником, тепер директором, залишився Леонід Ваховський.

Навчально-науковий інститут
 соціальних і гуманітарних наук