Через призму 82-річної пам’яті

30.9.2023

Онлайн-конференція «Через призму 82-річної пам’яті» відбулася у Фаховому коледжі ЛНУ імені Тараса Шевченка. 

Українська історія має велику кількість трагічних дат. Це ті, що з усіма ознаками негативу впливали на хід історичного розвитку, на українську державність та мали негативні наслідки. Але найбільша трагедія полягає у прикладах масового винищення людей, що є актами геноциду. Позбавлення людини життя – це великий гріх.

Серед таких трагедій – трагедія в урочищі Бабин Яр. Розстріли в урочищі Бабин Яр розпочалися одразу після того, як нацисти увійшли до Києва. Та найтрагічнішими стали 29 і 30 вересня 1941 року. Напередодні у Києві розвісили оголошення, що всі євреї міста мають прибути 29 вересня вранці на ріг вулиць Мельникової та Дегтярівської. При цьому, взяти з собою документи, цінні речі та необхідний одяг. До початку війни у Києві жило близько 160 тисяч євреїв. На момент окупації міста нацистами їх залишилося близько 60-ти тисяч.

До району Бабиного Яру потягнулися величезні черги людей, які в той момент не розуміли, що на них очікує. Їх, нібито, для чогось, реєстрували. Потім відбирали усі речі, змушували роздягнутися, і розстрілювали по 40-50 чоловік за хвилину. Тіла присипали землею, і страта продовжувалася. Безперервні звуки пострілів приглушували музикою та мотором літака, який літав над Бабиним Яром. За два дні нацисти у Бабиному Яру вбили майже 34 тисячі євреїв. Виконавцем розстрілів кінця вересня була зондеркоманда 4а під орудою штандартенфюрера СС Пауля Блобеля.

Регулярні розстріли у Бабиному Яру продовжувалися і після цього. Зокрема, протягом двох років саме тут були вбиті більше 600 членів ОУН.

Точну кількість розстріляних у Бабиному Яру встановити неможливо… Вважається, що нацисти вбили тут близько 200 тисяч людей.

Про все це говорили учні і викладачі Фахового коледжу Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» під час онлайн-конференції «Через призму 82-річної пам’яті». Здобувачі освіти вірно визначили основні причини жахливої трагедії, наголошуючи на те, що людей знищували виключно за ознаками національної приналежності. Антисемітизм став злочином людства, що забрав за світи понад 6 мільйонів осіб єврейської національності.

Викладач історії коледжу Карпенко Олександр Миколайович наголосив на тому, що подібний злочин геноциду скоєний був окупантами 16жовтня 1941 року і на лубенській землі. У селі Засулля в протитанковому рові німецькі окупанти розстріляли близько 4300 євреїв міста Лубни. Про цей злочин геноциду нагадує пам’ятник, що був відкритий єврейською громадою міста в 2001 році. Мінора – єврейський музичний інструмент став символом пам’яті та пошани.

Учасники відео конференції з почуттями власних переживань наголошували на тому, що подібне повторили через 81 рік російські окупанти на українській землі. Вони стали послідовниками німецьких окупантів-нацистів. Антисемітизм переріс в антиукраїзм. Йде повне винищення українців на окупованих українських територіях. Московська орда копіює дії німецьких зондеркоманд. Повна зачистка, масові вбивства, зґвалтування, пограбування. Буча, Ізюм, Бородянка, Маріуполь, Гостомель, Чугуєв, Ізюм та сотні інших населених пунктів де окупанти свідомо і масово вбивали і продовжують вбивати мирних громадян. Масових поховань і масових братських могил вже сотні. Це злочин проти людяності в Україні.

Учасники відео конференції повністю погодилися з думкою викладача коледжу Дончик Валентиною Миколаївною про те, що: «… був Нюрнберзький трибунал на якому німецькі загарбники відповіли за військові злочини і акти геноциду щодо осіб єврейської і ромської національності. Не за горами Нюрнберзький трибунал №2. Але він вже для рашистських загарбників…».

 Зло повинно понести покарання. У цьому правда. За цим істина. За цим наше майбутнє.