Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Сходження на Ельбрус

Магістрант ЛНУ імені Тараса Шевченка Павленко Костянтин піднявся на вершину Ельбрусу.

В ніч з 5-го на 6-е травня магістрант факультету природничих наук спеціальності «Наука про Землю» підкорив західну вершину Ельбрусу (5642 м.) ‒ стратовулкан на Кавказі і найвищу гірську вершину Європи, що входить в список найвищих вершин планети «Сім вершин».

Костянтин розповів нам про те, як пройшло сходження і що довелося пережити під час підйому на висоту.

  • Костя, недавно Вам вдалося зійти на західну вершину Ельбрусу, а це висота 5642 метрів. Як виникла ідея підкорити цю висоту?

Для чого люди ходять в гори? Начебто просте питання, але чомусь однозначної відповіді ніколи не почуєш. Може тому, що немає універсальної, правильної відповіді? У кожного, хто йде в гори, своя мета, свій мотив. Так само і у мене…

Сходження на Ельбрус я запланував ще на початку 2017 року. Це сходження планувалося як перший крок у висотному альпінізмі.

  • У цей момент хтось із друзів, можливо одногрупників, був поруч з Вами?

На момент сходження, зі мною були тільки знайомі. Когось я знав більше, когось менше. Але в цілому, відносини всередині групи були сприятливими.

  • За фахом Ви географ, а не альпініст. Де готувалися до підйому?

Так, за фахом я географ, але вже практично 11 років, я займаюся спортивним туризмом. Саме цей спорт і дав мені колосальний досвід і необхідні навички.

Я б не сказав, що якось спеціально готувався до сходження. Просто тренувався у звичайному для себе режимі.

  • Розкажіть про саме сходження. Чи довго воно тривало?

Сам підйом тривав тиждень. Але перед цим найголовнішим є проходження акліматизації в умовах високогір’я. Саме від цього аспекту залежить успіх сходження.

Наш базовий табір знаходився на висоті 2350 м. Ця висота була нашою відправною точкою.

У перший день ми здійснили вихід на Станцію Мир, яка базується на висоті 3450 м. Піднялися, провели сніжно-льодові заняття і почали спуск в базовий табір.

На другий день наша група здійснила підйом на Притулок 11, який знаходиться на висоті 4050 м. В цей же день спустилися назад в базовий табір.

Наступного дня ми активно відпочивали. Хтось ходив гуляти на місцеві водоспади, хтось бігав на галявину Нарзан, щоб набрати води. Ну а хтось просто лежав у ліжку.

Після дня відпочинку, було заплановано ночівлю у Притулку 11.

Увечері перед виходом ми перевірили все спорядження та рано вранці вийшли. Підйом у нас зайняв близько 4 годин. Погода нас не надто балувала. Починаючи з висоти 3500 метрів весь час крейда, сніг. Видимість часом була до 10-15 метрів.

Коли піднялися в Притулок 11, відразу поставили намети, збудували снігову стіну проти вітру, і почали підйом на Скелі Пастухова, які знаходяться на позначці 4500-4700 м. Не дивлячись на погану погоду, на маршруті було дуже багато людей. Піднявшись на вершину Скель Пастухова, ми випили чаю з термосів і почали спуск в Притулок 11, де на нас чекали дуже затишні намети. Переночували і вже вранці спустилися в базовий табір.

Наступного дня у базовому таборі ми відпочивали і готувалися до майбутнього сходження.

І ось настав той самий день… З базового табору ми почали підйом по канатній дорозі до Станції Мир. Звідти вже йшли пішки.

Вітерець дме, сніг мете, що ще може бути краще.Дійшли до Притулку 11, скинули речі, відпочили, і почали пити чай. Десь о 18.00 ми всі лягли спати.

Підйом був о 12 годині ночі.Прокинулися, випили трохи чаю, одяглися, і до першої години ночі вже вийшли на дистанцію.

6 травня о 9.45 ранку я стояв на західній вершині Ельбрусу!

  • Що вдалося пережити під час сходження? Чи були труднощі?

Найважчою була акліматизація. На такій висоті у людей дуже часто проявляється гіпоксія або гірська хвороба. Вона може проявитися у будь-який момент і у будь-якій формі.

У мене ж проблема була в іншому. З підйомом, по закономірності тиск знижувався, і викликало головні болі. Але все це було лише в перші 2-3 дні.

  • На вершині Ви стоїте з прапором рідного факультету. Готувалися заздалегідь?

Ідея підняти прапор виникла досить таки спонтанно. Я завжди дуже любив свій факультет і можливість підняти його прапор на найвищу вершину Європи – для мене була честю!

  • Чи плануєте Ви підкорити ще якусь вершину?

Після сходження на Ельбрус, глобальною метою тепер є сходження на пік Леніна. Ну, а що стосується планів на найближчий час, то в липні я планую поїздку в Уллу-Тау для виконання спортивних розрядів.

  • Що б Ви побажали тим людям, можливо студентам, які хочуть, але бояться піднятися на вершину?

Боятися перед подібним заходом ‒ це нормально. Найголовніше, щоб людина цього по істині бажала!

Студенти і викладачі ЛНУ вітають Костю та бажають йому підкорення нових вершин, надійного спорядження і гарної погоди!

Ірина Бахмет, прес-центр
ЛНУ імені Тараса Шевченка

© Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, 2007-2017